Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів. Методи нарахування амортизації

Основними засобами в податковому обліку вважатимуть матеріальні активи, що призначені платником податку для використання в його господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік. Проте у 2011 році буде діяти старий вартісний критерій по віднесенню матеріальних активів до основних засобів – 1000 грн.

Усі основні засоби та інші необоротні активи з метою податкового обліку поділили на 16 груп, а нематеріальні активи на 6. класифікація та наповнення таких груп практично повністю збігається з передбаченими в П(С)БО 7 «Основні засоби» та П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Відповідно облік вартості, що амортизують, вестимуть за кожним об’єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів або нематеріальних активів. Групового обліку більше не буде. На пооб’єктний облік платники повинні перейти з 1.04.11 р.

Таблиця 3.4

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 – земельні ділянки	-
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом
група 3 – будівлі,
споруди,
передавальні пристрої
група 4 – машини та обладнання
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
група 5 – транспортні засоби
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7 – тварини
група 8 – багаторічні насадження
група 9 – інші основні засоби
група 10 – бібліотечні фонди	-
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди
група 13 – природні ресурси	-
група 14 – інвентарна тара
група 15 – предмети прокату
група 16 – довгострокові біологічні активи

Таблиця 3.5

Нарахування амортизації нематеріальних активів

Групи	Строк дії права користування
група 1 – права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище);	відповідно до правовстановлю-ючого документа
група 2 – права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до закону, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);	відповідно до правовстановлю-ючого документа
група 3 – права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлю-ючого документа
група 4 – права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлю-ючого документа, але не менш як 5 років
група 5 – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;	відповідно до правовстановлю-ючого документа, але не менш як 2 роки
група 6 – інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо)	відповідно до правовстановлю-ючого документа

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його виводу з експлуатації ( для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено законодавством.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Оскільки, амортизація це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних амортизуються і нематеріальних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). То, для нарахування амортизації нам необхідно два показники - вартість основних засобів та термін з корисного використання.

Вартість, яка амортизується основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів - первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- Суми, що сплачуються постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням / отриманням прав на об'єкт основних засобів;

- Суми ввізного мита;

- Суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

- Витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

- Витрати на транспортування, установку, монтаж, наладку основних засобів;

- Фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

- Інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, придатного для їх використання із запланованою метою.

Слід зазначити, що НКУ не містить такого поняття як ліквідаційна вартість.

Визначення ліквідаційної вартості здійснюється згідно з п. 4 П (С) БО 7.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Визначити ліквідаційну вартість об'єкта основних засобів досить складно, оскільки неможливо передбачити, за яку суму через кілька років можна буде продати зношений об'єкт, або яка буде вартість активів, яку підприємство отримає від ліквідації цього об'єкта. Тому якщо неможливо визначити ліквідаційну вартість об'єкта основних засобів, то вона умовно приймається рівною нулю або 1 гривні.

Нарахування амортизації основних засобів у податковому обліку здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, що встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Слід зауважити, що термін корисного використання об'єкта основних засобів призупиняється на період його виведення з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, що свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

-Очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- Передбачуваний фізичний і моральний знос;

-Правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта, а також інші фактори.

Строк корисного використання об'єкта основних засобів може переглядатися у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених у пункті 145.1 ПКУ.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів здійснюється до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Амортизаційні відрахування розрахункового кварталу по кожному об'єкту основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно з кожною групою основних засобів.

Отже, нарахування амортизації проводиться щомісячно. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

На практиці об'єкт основних засобів вважається придатним для корисного використання після його введення в експлуатацію. Введення в експлуатацію оформляється актом приймання-передачі основних засобів.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) п рямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об'єкта основних засобів.

При цьому місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Розрахунок амортизації за прямолінійним методом можна представити у вигляді формули:

А = (ПВ - ЛВ) / С,

де ПВ - первісна вартість;

ЛВ - розрахункова ліквідаційна вартість;

С - строк корисного використання;

А - річна сума амортизації.

Недолік цього методу полягає в тому, що він не враховує особливостей морального зносу об'єкта, а також зростання витрат на ремонт в останні роки експлуатації об'єкта (у порівнянні з першими роками). Однак очевидним його перевагою є простота розрахунку і можливість планування на майбутні періоди сум нараховується амортизації.

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Для застосування методу зменшення залишкової вартості підприємство повинно обов'язково визначити ліквідаційну вартість об'єкта, тобто ліквідаційна вартість не повинна бути рівною нулю.

Річні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

А_річ = БВ х НА_рік

де, НА_рік – річна норма амортизації, %;

БВ – балансова вартість на початок періоду;

Річна норма амортизації розраховується за формулою:

Так як нарахування амортизації проводиться щомісячно, то місячна сума амортизації визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Недоліком методу зменшення залишкової вартості є складність розрахунку суми амортизації, а також те, що ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів не може бути нульовою. Проте його перевагою (для тих підприємств, яким це важливо) є нарахування великих сум амортизації в перших періодах використання об'єкта основних засобів у порівнянні з наступними періодами.

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Річна сума амортизації розраховується за формулою:

А = БВ х НА_річ,

Річна норма амортизації розраховується за формулою:

100%

НА_річ = ---------,

n

n – загальний строк корисного використання.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується тільки при нарахуванні амортизації об'єктів основних засобів, що входять до групи 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

А = (ПВ - ЛВ) * Кк;

де ПВ - первісна вартість основного капіталу;

ЛВ - ліквідаційна вартість в останньому році експлуатації;

Кк - кумулятивний коефіцієнт.

Розрахунок кумулятивного коефіцієнта можна представити у вигляді такої формули:

Кк = n_зал: n_заг,

де: Кк - кумулятивний коефіцієнт;

n_зал - кількість років, які залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта амортизації;

n_заг - сума числа років корисного використання об'єкта амортизації.

Недоліком кумулятивного методу є відносно висока складність розрахунку суми амортизації. Проте його перевагою (для тих підприємств, яким це важливо) є нарахування великих сум амортизації в перших періодах використання об'єкта основних засобів у порівнянні з наступними періодами.

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Цей метод можна назвати ще методом нарахування амортизації пропорційно обсягу виробництва.

А = ОПФ х В,

де А - сума амортизації (щомісячна, квартальна, річна);

ОПФ - фактичний обсяг продукції (щомісячний, квартальний, річний);

В - виробнича ставка амортизації.

В = (ПВ - ЛВ) / ЗОП,

де ЗОП - загальний обсяг продукції за весь період експлуатації об'єкта.

Недоліком виробничого методу є складність планування на майбутні періоди сум нараховується амортизації. Проте його перевагою є простота розрахунку суми амортизації, а також наявність зв'язку між інтенсивністю участі основних засобів у виробництві та сумою нарахованої амортизації.

Слід врахувати, що на основні засоби груп 1 (земельні ділянки) і 13 (природні ресурси) амортизація не нараховується.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, і може переглядатися у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Амортизація об’єктів груп 9, 12, 14, 15 нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.