Ліризм, гумор і сатира Остапа Вишні

Остап вишня – письменник-новатор, найяскравіша постать національного відродження 20-х рр. він не тільки розширив тематику, а й збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. оригінальним твором письменника є його «Моя автобіографія». «Моя автобіографія» – твір, який має кілька мистецьких пластів: інформа-ційний (наче відповідь на запитання анкети: дата народження, навчання, входження у літературу); образ ліричного героя (Ю. Лавріненко писав, що «вишня залюбки маскувався під «простачка», який здебільш з усім погоджується, але від нього повівало казковим «дурником», перед яким пасують мудреці і королі»); саркастичне ставлення до літературознавчих та критичних публікацій, у яких йшлося про впливи, нахили, формування письменника 51 («Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа – картопля, коноплі, бур’яни»); такі складники, як традиці українського народного гумору, іскристий сміх «енеїди»; сатирично-гумористичні повісті Квітки-основ’яненка, інтонації Шевченка («вчив мене хороший учитель іван

Максимович, добро� душі дідуган, білий-білий, як білі бувають у нас перед

Зеленими святами хати... Любив я не тільки його, а й його лінійку, що ходила

Іноді по руках наших школярських, замурзаних. Ходила, бо така тоді «систе-

Ма» була, і ходила вона завжди, коли треба було, і інколи люто. Де тепер вона,

Та лінійка, що виробляла мені стиль літературний?»).

У дусі згадувано� «маски» щиросердне «зізнання» остапа вишні про те,

Як він став письменником: «У 1921 році почав працювати в газеті «вісті»

Перекладачем. Перекладав, перекладав, а потім думаю собі: «Чого я перекла-

даю, коли ж можу фейлетони писати! А потім – письменником можна бути.

он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікаці�, – ду-

маю собі, – в мене особливо� нема, бухгалтері� не знаю, що я, – думаю собі, –

Робитиму». і зробився я остапом вишнею та й почав писати. і пишу собі...».

Уже протягом двадцятих років остап вишня видрукував близько 25 збі-

Рок «вишневих усмішок»: «вишневі усмішки (сільські)», «вишневі усмішки

Кримські», «вишневі усмішки літературні» та інші. він був найпопулярні-

Шим письменником 20-х рр. Теми його усмішок найрізноманітніші: політич-

Не, господарське, культурне життя. найсильнішим виступає письменник як

Гумористичний описувач побуту післяреволюційного села.

визволений з бері�вських таборів у 1944 р., остап вишня знову стає улю-

бленим і популярним письменником в Укра�ні. У цьому ж 1944 р. видрукува-

На його «Зенітка».

Письменник писав про свою гумореску «Зенітка»: «Я хотів у тяжкі, грізні