Поняття забруднення, та екологічна класифікація забруднень

Забруднення – це привнесення в середовище або виникнення в ньому нових, зазвичай, нехарактерних для нього фізичних, хімічних, інформаційних або біологічних агентів. Забрудненням вважають також перевищення середнього багаторічного природного рівня концентрації названих агентів.

В наш час в промисловості і сільському господарстві використовується більше 500 тисяч хімічних сполук, з яких біля 40 тисяч мають шкідливі для людини властивості, а 12 тисяч є токсичними. Потрапляючи в довкілля, забруднення викликають негативні зміни у фізичних, хімічних і біологічних характеристиках повітря, водних джерел і ґрунтів.

Щорічно світова промисловість

- скидає в ріки понад 160 км³ шкідливих стоків;

- в ґрунти вноситься близько 500 млн. т мінеральних добрив і 4 млн. т пестицидів;

- в результаті спалювання паливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 22 млрд. т двоокису вуглецю та понад 150 млн. т сірчаного газу.

Отже, забруднення довкілля в наш час досягло грандіозних масштабів. Для вирішення цієї проблеми необхідно застосовувати науковий підхід, в основу якого покладено класифікацію забруднень. Класифікація необхідна для того, щоб розділити різні види забруднень за видами. Це дасть змогу до кожного з видів застосовувати відповідні заходи по зменшенню чи усуненню даного виду забруднення.

Екологічна класифікація забруднень здійснюється за декількома ознаками.

І За джерелами забруднення. За цією ознакою розрізняють механічні, хімічні, фізичні та біологічні забруднювачі.

Механічні забруднювачі – це різні тверді частки та предмети (викинуті з ужитку) на поверхні Землі, у ґрунті, воді, повітрі, космосі - від диму та пилу до уламків машин.

Хімічні – тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять у біосферу, порушуючи природні процеси кругообігу речовин та енергії.

Прикладами хімічних забруднень є важкі метали (свинець, мідь, цинк, нікель, кадмій, кобальт, олово, ртуть), шкідливі хімічні сполуки, зокрема, пестициди і нітрати.

Фізичні – це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми та вібрації, спричинені людиною.

Біологічні – різні організми, що з’явилися завдяки життєдіяльності людства, а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною навмисне чи випадково. Прикладами є бактеріологічна зброя, нові віруси та мікроорганізми, а також ГМО.

Генетично модифіковані – це рослини, в які вбудовують чужорідні гени з метою поліпшення корисних властивостей рослини, наприклад, розвитку стійкості до гербіцидів і пестицидів, збільшення стійкості до шкідників тощо. ГМ-рослини отримують шляхом внесення в ДНК рослини гену іншого організму. Донорами можуть бути мікроорганізми, віруси, інші рослини, тварини і навіть людина. Наприклад, отриманий морозостійкий томат, в ДНК якого вбудований ген морської камбали. Для створення сорту пшениці, стійкої до посухи, було використано ген скорпіона. Проте користь від використання таких рослин значно менша, ніж побічні ефекти від їх застосування. Це, зокрема, погіршення екологічної ситуації, небезпечні і часто непередбачувані наслідки для здоров'я людей, потрапляння країни в економічну залежність від виробників ГМ-культур.

ІІ За походженням розрізняють природне та антропогенне забруднення.

ІІІ За об'єктами забруднення поділяють на безпосередні об'єкти забруднення – ґрунти, водні джерела, атмосферне повітря, та опосередковані об'єкти, або жертви забруднення – усі живі організми (людина, рослини, тварини, гриби, мікроорганізми).

IV За часом взаємодії з довкіллям розрізняють стійкі, середньотривалі, нестійкі забруднення (табл. 1).

Таблиця 1.