Действие I

Явление 1-е

Театр представляет улицу в деревне. Колодезь с журавлем, подле колодца стоит Любка, а возле нее ведро.

Любка

(вздыхает)

Нема того, що виглядаю.

Хоч з горя пісню заспіваю.

(Поет)

Горе тим дівкам на світі,

Що віна не мають:

Так як пташки сидять в клітці,

Хлопці оббігають.

Хоч рябая, руді брови,

Та буде багата,

Аби воли та корови

І віна до ката —

То женихи, мовби оси,

Коло неї в’ються,

В гирявої бачать коси,

Старостами шлються.

Хоч горбата, кривобока —

З віном не постила,

А вродлива та убога —

В очах тілько мила,

(Вздохнув) /88/

Боже, боже, твоя воля,

Яка гірка бідних доля!

Явление 2-е

Входит Гриць. Одной рукой скидает шапку, а другую держит у груди.

Гриць

Здорова, Любкої Як ся маєш?

Що тут на серці — чи ти знаєш,

Чи ти байдужа до того?

Йому, далебі, за тобою

І вдень, і вніч нема покою —

Ти зовсім змучила його.

Не знаєш, як воно кипіло,

І покіль тебе не узріло,

То світ зробивсь йому тюрмой.

Приложи сюди лиш руку,

Тоді пізнаєш його муку,

Як воно б’ється за тобой.

В очах його одна ти мила,

І ніякая в світі сила

Не зможе рани сей зцілить.

Чи вже ж, пак, ти жалю не знаєш,

Чи в собі серця ти не маєш?

Чи ти родилась не любить?

Ох, коли б серце моє сміло,

Воно б до твого полетіло

І, як голубка, загуло,

Щоб ти його к собі прижала

І вкупі з своїм заховала,

Щоб двоє в тебе їх було.

(Складывает руки и потупляет глаза),

Любка

(вздохнув)

Слава богу, добре знаю,

Тугу серця также маю; /89/

Коли б тебе не любила,

То б, далебі, не ходила

В цей колодязь води брати,

За що лає мене мати,

Щоб тут довго не барилась,

Щоб на хлопців не дивилась.

Що ж, Гриценьку, з того буде?

Тілько судить стануть люде...

Вибачай, серце, мені,

Що не пара я тобі:

В тебе рідня вся багата —

Не позволять мене взяти;

Хоч я кажусь тобі мила,

Але ж бідна я дівчина.

Моя мати удовою,

І я, ставши сиротою,

Овець не маю та корів,

Ні пасіки, ні волів.

Бідно вік ми коротаєм,

Кусок хліба заробляєм.

Гірке життя, гірка доля!

Гриць

Що ж робити? Божа воля!

Любка

Одні брови — моє віно,

Коси темні до коліна —

Більш нічого не питай

І багатшої шукай!

(Утирает рукавом глаза)

Гриць

Що ти бідна, те я знаю;

Не багатства я шукаю,

Знавши, як живеться в вас.

Та й багатство тлінно в мирі:

І царі в златій порфирі

Чи ж багатші серцем нас? /90/

Всіх бунчукових і вельможних,

Багатих, бідних і заможних

Покосить рівно смертний час.

Нащо багатства нам бажати?

На той нам світ його не взяти.

Що бог святий послав нам з неба,

Тим помагати другим треба.

На світі двічі нам не жить.

Колись багатства не вважали,

Колись князі підданок брали:

Хто серцю має запретить?

Я в матері єдним-єдиний,

Мій дід старий, лишенний сили, —

Чи вже ж захоче мене вбить?

(Берет Любку за руку)

Даруй мені оцю каблучку,

Дозволь тебе взяти за ручку,

Дозволь тебе повік любить.

Любка

(снимает перстень и, целуя Гриця, отдает ему)

Оце перстень небагатий;

Як ходила я копати,

Трохи грошей заробила,

За працю щирую купила,

Підношу в ралець тобі;

Коли вірний ти мені —

Нехай тобі достається.

Гриць

Бог скарає, хто сміється;

Хто хитрує над тобою,

Щоб наложив головою!

Любка

Не зводь же, Гриценьку, мене:

Признаюсь, люблю я тебе!

(Поет) /91/

Зроду вечорниць не знала,

Як любляться, не чувала,

Пряла, шила дома я;

Тепер воля не моя:

Час настав любити Гриця.

Гриць

(поет)

Дівчино, білолиця!

Клянусь небом і землею,

Клянусь тілом і душею:

Скоріш в землю я піду,

Коли тебе не візьму.

Любка

Ой, хтось іде!

Гриць

Де?

Любка

Де не йде, пусти мене!

Гриць уходит.

Любка

(одна)

Якби правда сьому сталась,

Щоб я Гриценьку досталась,

Як би я була щаслива!

Бога б вік благодарила,

Гриця б щиро шанувала,

Усім бідним помагала!

(Поет)

Гриць варт того, щоб любити,

З Грицем мило було б жити:

Гриць молодий і красивий,

Серцем добрий, не спесивий,

Гриць вродливий і моторний,

Чорнобривий, сладкомовний; /92/

Гриць хлопчина на всю губу,

З Грицем горе все забуду:

(Танцуя)

Буду жити, панувати,

Буду Гриценька кохати!

Явление 3-е

Любка и мать.

Мать

Ой, доню, доню, що з тобою?

Горе та лихо за бідою!

Не посилать тебе води брати,

А посилать смерті шукати —

Куди не підеш, то й засядеш,

А на домівку й не поглянеш.

(Качая головой)

Мабуть, недурно тут стояла.

Любка

Ні, я...

Мать

(торопливо)

Кажи мені: з ким розмовляла?

Любка

Ні з ким, ні з ким.

Мать

Зараз кажи!

Любка

Чим пусте нам толковати,

Лучче пісню заспівати,

(Поет). /93/

Сказать стидно, гріх таїться,

Одкрить правди не годиться,

Обманути й того гірше;

Подумати треба більше.

(Целуя свой палец)

Гриць хлопчина, щоб кохати,

Як тут матері сказати?

Як признаться, як одкрити?

Може, стане за те бити...

Чи я ж довго тут барилась?

За що мати розгнівилась?

Була сама молодою,

Згадать можеш за собою,

Як ти кому признавалась,

Коли і з ким женихалась;

По своїм літам згадайте

І у мене не питайте!

Мать

Тобі і море по коліна,

Тобі б тільки вітри ганяти;

Хоч би і хата там згоріла —

Тебе додому не загнати.

(Разводя руками)

Чи довго ж тут води вхопити?

Ну, як не стидно так робити?

В нас не водилось колись так!

Признавайся, з ким стояла?

Хто тут був? що розмовляла?

Кажи скорій: з ким, що і як?

Любка

Добре, мамо,

Тривай мало,

Розкажу

І скажу;

Вислухайте

І не лайте,

Не сердітесь, /94/

Не гнівітесь.

То, бачите, зробилось так, —

Знаєте самі, бувало як:

Мені прийшлося до ума,

Я глянула — води нема,

Узяла відра та й пішла.

І прийшла, а тут знайшла...

Тепер знайте,

Розбирайте,

Не сердітесь

І не бийтесь!

От вам усе, о!

Мать

Прийшла, знайшла — та кого?

Любка

Прийшла, знайшла — нікого!

Мать

(смотря на руку)

А перстень твій у кого?

Любка

У кого? — У його.

Мать

То-то в його, да у кого?

Любка

Я вам кажу, що ні в кого.

Мать

Та що ти все: то в його,

То в кого,

То ні в кого!

Любка

Так, мамо, так: ні в кого, ні в кого! /95/

Мать

Так що ж ти довго тут робила?

Любка

Що робила?

Відро впустила,

Дужка порвалась,

Ключка зламалась.

Мать

Да женихалась!

Любка

З ким?

Мать

Нащо тобі із ким казати?

Лучче од мене можеш знати.

Любка

Слухайте, мамо:

Не знаю,

Не маю

Опріч, опріч...

Мать

(торопливо).

Опріч кого?

Любка

Опріч, опріч... нікого!

Мать

Ну як тобі віри поняти,

Коли в очах хочеш дурить?

Не почавши води брати,

Хіба ж можна відро впустить? /96/

Любка

Далебі!

Мать

(поет)

Дужка не рвалась,

Відра стоять;

Що женихалась,

Можна вгадать.

Вгледіла добре когось я з спини.

Знаєш ти, хлопці — превражі сини:

Їм віри няти — дівкам біда,

Заміж збиратись — ти молода.

Так не годиться матір дурить.

Тобі любиться час не велить:

Де твої хустки? де рушники?

Чим подарити нам старости?

Треба напрясти, треба наткати,

Треба вбілити, навишивати!

Так не годиться матір дурить.

Тобі любиться час не велить.

Любка

Ви, мамо, як молоді бували,

Так, може, й гарно співали,

А тепер ваш голос зовсім зіпсувавсь,

Таки так зіпсувавсь,

Таки так зіпсувавсь,

Що зовсім зіпсувавсь!

І, сказать правду, не стидиться,

Що й пісня ваша не годиться!

Мать

(смеясь)

Не любо слухати?..

Набери ж води

Та додому йди!

Уходят обе. /97/

Явление 4-е

Гриць

(танцует и поет)

Мені перстень тут достався,

Тут я з Любкой женихався,

Тут я Любку взяв за руку,

Тут забув я мою муку!

(Уходит)