Розділові знаки в безсполучникових реченнях

Правила

Приклади

Між частинами складного безсполучникового речення ставиться: 1) кома, якщо вони виражають одночасність, сумісність дій або їх послідовність і тісно пов'язані за змістом;

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір (Л. Українка).

2) крапка з комою, якщо вони значно поширені або далекі за змістом;

Навкруги тиша; скрізь ясно; з поля вітер віє; з гаїв холодок дише (М. Вовчок).

3)двокрапка, якщо друга частина: а) виражає причину того, про що говориться в першій (до неї можна поставити питання чому?); б) доповнює або розкриває зміст першої (між частинами можна вставити а саме);

Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський). / пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті (М. Рильський).

4) тире, якщо: а) перша частина вказує на час або умову того, про що говориться в другій (перед нею можна поставити сполучники якщо, коли);б) друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першій (можна поставити питання і який наслідок? і що це означає?);в) зміст обох частин зіставляється або протиставляється (можна поставитиначе, а).

Махнула осінь в ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко). Танцюють зорі — на мороз чималий показують (М. Рильський). Гляне — холодною водою обіллє (М. Вовчок).

Пряма мова

Місце прямої мови	Схема	Приклади
1. Після слів автора.	А: «П!» А: «П?» А: «П...» А: «П.»	Багатий каже вбогому братові: «Віддай мені корову назад!» (Народна творчість).
2. Перед словами автора.	«П?» — а. «П!» — а. «П...» — а. «П», — а.	«Мене зовуть Олена Пилипівна», — сказала вчителька (О. Іваненко).
3. Пряма мова розірвана словами автора.	«П, — а, — п». «П, — а. — П». «П! — а. — П». «П? — а. — П». «П... — а. — П».	«Мамо, — питаю, — то льони цвітуть¹?» (О. Гончар). «Помилуйте! — йому Ягнятко каже. — На світі я ще й году не прожив» (Л. Глі-бов).
4. Пряма мова у середині авторських СЛІВ.	А: «П», а. А: «П?» — а. А: «П!» — а. А: «П...» — а.	Казав пан: «Кожух дам», та слово його тепле (Народна творчість).
5. Діалог без слів автора.	«П1» — «П2».	«А в тебе земля ще де є?» — «Ні, нема». (П. Мирний).

Цитати

Правила	Приклади
1. Цитата може наводитись у вигляді прямої мови зі словами автора. Розділові знаки ставляться так само, як і при прямій мові.	«Лиш праця, — підкреслював Іван Франко, — світ таким, як є, зробила».
2. Цитата може доповнювати авторське речення, бути його складовою частиною. Тоді до неї ставляться такі самі вимоги, як і до непрямої мови. Цитата береться в лапки і починається з малої літери.	У своїх сонетах Рильський часто висловлював «пейзажем те, для чого слів нема людських».
3. Віршова цитата, записана у вигляді строфи, в лапки не береться.	Там, у степу, схрестилися дороги. Немов у герці тихому мечі, 1 час неспинний, стиснувши остроги, Над ними чвалить вранці і вночі.
4. Вказівку на джерело, яка стоїть безпосередньо після цитати, беремо в дужки і після другої дужки ставимо крапку.	«Все, що мав у житті, він віддав для одної ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і трудився для неї» (1. Франко).
5. Епіграф у лапки не береться. Вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок, і крапка після неї не ставиться.	Земле, моя всеплодющая мати... 1. Франко