VII. Лексикографія

Поняття про лексикографію. З історії української лексикографії

Лексикографія (від грец lexis — слово і grapho — пишу) є розділом мовознавства, що розробляє теорію укладання словників. Це також практика укладання словників.

Словникова справа на Україні має давні традиції. 1627 року в Києві видано словник Памва Беринди, в якому слова старослов'янської мови перекладалися на тогочасну українську книжну мову./Першим словником, присвяченим лексиці нової української літературної мови, був невеличкий (близь­ко 1 тис. слів) словничок, доданий до першого видання «Енеї-ди» І. П. Котляревського (1798). Подібний словничок під наз­вою «Краткий малороссийский словарь» (ИЗО українських слів) було додано до першої граматики української мови О. Павловського (1819).

Чимало словників видано у XIX — на початку XX ст. На сьогодні вони, звичайно, застаріли і становлять інтерес переважно як пам'ятки минулого. Це, зокрема, такі лексико­графічні праці: «Словарь малороссийского наречия» О. Афа-насьева-Чужбинського (1855); «Опыт русско-украинского словаря» М. Левченка (1874); чотиритомний «Словарь росій­сько-український» (1893—1898) М. Уманця і А. Спілки.

Визначним явищем української лексикографії дожовтне­вого періоду був чотиритомний «Словарь української мови» (1907—1909), упорядкований Б. Грїнченком. Цей словник було відзначено премією Російської Академії наук, його мав У своїй бібліотеці В. І. Ленін. У тлумачному словнику Б. Грінченка українські слова (понад 70 тис.) перекладаються ¹ пояснюються російською мовою. Українські слова дібрані ³ творів українських письменників, з фольклору і діалект­ного мовлення. Словник Грінченка не втратив свого значення и нині. Ним користуються також, коли виникає потреба з'ясувати значення слів застарілих і особливо діалектних.

Справжній розквіт української лексикографії розпочався ^п[сля перемоги Великого Жовтня. Видано десятки словників Різного типу.

Завдання. Визначте самостійно, які функції виконують словники.

153.