Зразки відмінювання іменників II відміни

	Тверда група М	'яка група	Мішана група
		Однина
н. р. д.	степ батьк-о степ-у батьк-а степ-у батьк-ові (степ-ові) (батьк-у)	день дн-я дн-ю	. крсцї кра-ю кра-ю	товариш товариш-а товариш--еві, -у товариш-а товар иш-ем (на) товари-
3. 0. м.	степ батьк-а степ-ом батьк-ом (на) сте- (на) бать-	день дн-ем, (по) дн-ю,	край кра-єм (у) кра-ю,
	п-у, -ові к-ові, -у	-і, -еві	-І, -вві	ш-еві, -і
Кл	. ф. степ-е батьк-у	день М н о ж и	кра-ю н а	товариш-у
н. р.	степ-и батьк-и степ-ів батьк-ів	дн-і дн-ів	кра-ї кра-їв	товариш-і \ товариш-ів
д. степ-ам батьк-ам дн-ям кра-ям	товариш-ам
3. степ-и батьк-ів дн-і кра-ї	товариш-ів
0. степ-ами батьк-ами дн-ями кра-ями товариш-ами
.М. (по) степ- (на	) бать- (по) дн- (у) кра-ях (на) товари-
ах к-ах -ях	Ш-ах
Кл. ф- степ-и батьк-и дн-і кра-ї	товариш-і
	Однина
'т. шофер	байкар	школяр
. шофер-а	байкар-я	школяр-а
,. шофер-ові, -у	байкар-еві, -ю	школяр-еві, -у
. шофер-а	байкар-я	школяр-а
к шофер-ом	байкар-ем	школяр-ем
[. (на) шофер-ові, -і (на) байкар-еві,	(на) школяр-еві, -і
Кл..ф. шофер-е	байкар-ю Множина	школяр-є
Н. шофер-и	байкар-і	школяр-і
Р. шофер-ів	байкар-ів	школяр-ів
Д. шофер-ам	байкар-ям	школяр-ам
3. шофер-ів	байкар-ів	школяр-ів
0. шофер-ами	байкар-ями	школяр-ами
М. (на) шофер-ax (на) байкар-ях	(на) школяр-ах
Кл. ф. шофер-и	байкар-і Однина	школяр-і
Н. вікн-о	серц-е завданн-я	плеч-е
Р. вікн-а	серц-я завданн-я	плеч-а
Д. вікн-у	серц-ю завданн-ю	плеч-у
3. вікн-о	серц-е завданн-я	плеч-е
- 0. вікн-ом	серц-ем завданн-ям	плеч-ем
М. (на) вікн-і	(у) серц-і (у) завданн-і (на) плеч-і
Кл. ф. вікн-о	серц-е завданн-я	плеч-е
	Множина
:
І, Н. вікн-а	серц-я завданн-я	плеч-і
Р. вікон	сердець завдань	плеч-ей
.Д. вікн-ам	серц-ям завданн-ям	плеч-ам
3. вікн-а	серц-я завданн-я	плеч-і
,0. вікн-ами	серц-ями завданн-ями плеч-ами
М. (на) вікн-ах	(у) серц-ях (у) завдан	ч-ях (на) плеч-ах
Кл. ф. вікн-а	серц-я завданн-я	плеч-і
Родовий відмінку однини	відмінок. Деякі іменники в родовому
	мають закінчення -а, -я	, інші---- у, -ю.

1. Закінчення -а, -я мають іменники, що означають«а) назви істот, персоніфіковані предмети і явища: керівника,щ будівельника, тигра, Мороза, Вітра; б) конкретні предмети що мають обидві форми числа: документа, воза; в) міри довжини, ваги, часу, числові і грошові назви: гектара, грама, ценпг-Ш пера, тижня, місяця, вівторка, п'ятака, карбованця; г) наукові і технічні терміни й поняття: параграфа, відмінка, синуШ са, атома, але складу, роду, виду, стану, способу; д) населенім пункти: Львова, Миколаєва, але Кривого Рогу, Зеленого ГаюШк є) приміщення, будівлі: млина, коридора, гаража, сарая, але поверху, залу; є) усі іменники середнього роду: села, дупла, моря, поля, днища. 2. Закінчення -у, -ю мають іменники, що означають: а) збірні назви: пролетаріату, люду, але ті, що мають суфікси -к-, -няк-, -ик-, закінчуються на -а: садка, дубняка, горішника; б) речовину, масу, матеріал: соку, воску, піску, граніту, чаю, ячменю, але хліба, вівса; в) установи, організації, заклади: інституту, комсомолу, заводу; г) аб­страктні поняття, процеси, стани, суспільні і наукові течії: руху, футболу, хокею, вальсу, польоту, іспиту, ритму, пере­бігу, розвитку, комунізму, матеріалізму; д) відчуття: болю, страху, жалю, смутку, гніву, сумніву; є) явища природи: снігу, грому, вогню, граду, вітру, морозу; є) усі географічні назви, крім назв населених пунктів: Афганістану, Уралу, Дону, Байкалу, Тянь-Шаню (але з наголошеним закінчен­ням ---- а, -я: Дністра, Дінця, Дніпра).

Деякі іменники, залежно від значення слова або наголосу, мають подвійне закінчення: апарата — назва пристрою, апа­рату — назва установи чи сукупності людей; немає стола, узяв зі столу.

У множині родовий відмінок має закінчення: а) нульове: киян, узбіч, знань; б) -ів, -їв: синів, обріїв, солдатів (і солдат), кілограмів, відкриттів; в) -ей: гостей, коней, плечей.

Давальний відмінок однини іменників має паралельні закінчення -ові, -вві (-єві) та_-г/ (-ю), п£юте в назвах неістот активніше виступають закінчення -у (-/оД.* батькові — батьку, хлопцеві — хлопцю, краю — краєві. У множині по­слідовно вживається закінчення -ам (-ям): братам, хлопцям, краям.

Знахідний відмінок іменників чоловічого роду, що є назвами істот, має закінчення, спільне з родовим: в од­нині -а (-я) (зустрів товариша, побачив журавля), у множи­ні-ів,-ей (привітав учителів, боявся коней). Проте в розмов­ному мовленні часто трапляється форма знахідного відмінка множини, спільна з називним, у назвах свійських тварин (пас­ти коней, волів і коні, воли), а в назвах конкретних речей па­ралельно з формою знахідного відмінка однини вживається

216.

форма родового відмінка однини (взяти олівець і олівця, ніж і ножа, плащ і плаща). Усі інші іменники чоловічого і серед­нього роду, що є назвами неістот, мають закінчення в однині і множині, спільні з називним відмінком (тримає прапор,

весло — прапори, весла).

Орудний відмінок однини іменників твердої групи має закінчення -ом (Львовом, краном), м'якої і мішаної

---- ем (-єм) (Гордієм, днищем), а в іменниках середнього

роду на -я виступає закінчення -ям (погруддям). У множині більшість іменників має закінчення -ами (-ями) (диванами, хрящами, знаннями), деякі іменники — -ми, -йми (чобітьми, плечима), а російські прізвища закінчуються на -йми (Пуш­кіними, Ломоносовими).

Місцевий відмінок однини має три ряди закін-" чень: 1) -ові, -еві (-єві) переважно в назвах істот (на синові, по зятеві, на Юрієві); 2) -у (-ю) для назв істот і неістот (на батьку, у візку); 3) -і (-Ї) (на колесі, в лузі, на обрії). У множині всі іменники мають закінчення -ах (-ях) (по де­ревах, четвергах, днях, обріях).

Клична форма однини іменників середнього роду має за­кінчення, що збігається з закінченнями іменників у називному відмінку однини: Вслухайтеся, земле і небо, у рокіт страж­дань моїх (Симон.), а іменники чоловічого роду в цій формі однини мають закінчення -у, -ю, -є. Наприклад: 1. Виростеш ш ти, сину, вирушиш в дорогу. 2. Ой ти, місяцю, ой ти ясний, В ми тебе голубить хочемо. 3. Йди до нас, веселий брате, в нашу В здружену сім'ю (3 тв. Симон.). У кличній формі множини усіх г іменників другої відміни закінчення повністю збігається з називним відмінком множини: Гей, нові Колумби й Магел-лани, напнемо вітрила наших мрій! (Симон.). К

Завдання. І. Прочитайте текст і дайте йому заголовок. Випишіть з нього іменники другої відміни і поділіть їх на групи.

Пісня — це не те, що написане на нотному папері, а те,

що співається народом. Обрубані руки чілійського гітариста Віктора Хари — свідчення того, що диктатори, маючи в сво­єму розпорядженні танки й літаки, тремтять перед піснею. Фабриканти рабського послуху, муштрованої одностайності мають усе, не мають лише матеріалу, з якого твориться пісня, цебто болю справедливості, голосу правди й любові..' Коли мені кажуть, що пісня відстає від життя, від науково-технічної революції, я відповідаю: неправда! Не позаду нас, а перед нами сяє геніальне прозріння Ежена Потьє «Ін­тернаціонал», і ще довго в муках і стражданнях людство дви­гатиме життя і науково-технічну революцію до рубежу, на якому ту пісню можна буде випередити. Та навряд чи змовкне

217.

«Інтернаціонал» і тоді, коли втратить політичну злободенністі Ні, він завжди матиме історичне значення і так само, як для нас Шевченків «Заповіт», житиме височизною свого пророкування, засторогою перед можливим новим занепадом людськості, непроминальною правдивістю свого зворушення. (Д. Павличко)

II. Розподіліть іменники по групах. Виділені іменники провідміняй те в однині і множині.

Серп, насіння, слухач, вапняр, становище, лимар, ррбія ник, шахтар, горобець, гол, викладач, стиль, штукатур] муляр, кумач, каменяр, щит, перець, рівень, верхів'я, поці тар, різьбяр, потиск, обранець, попелище, доктор, тренам Гончар, зір, екіпаж, читець, договір, ледащо, комбайнещ димар, інвентар, жовтень, тягар, убір, гусляр, солдат, дрЗ кар, оленятко, комунар, токар, якір, Гайдар, дар, дитятки сир, тренер, офіцер, четвер, ряд, гончар, перукар, снайпер; снігур, ятір, слово, пролетар, мебляр, маляр, бджоляр, кір, слюсар, сухар, лавр, малятко.

III. Запишіть подані іменники в називному відмінку множини. По­ставте наголос. Порівняйте наголос і закінчення в новоутворених формах виділених іменників, переклавши їх російською мовою. Складіть по одно­му реченню з виділеними словами.

Кущ, дощ, стіл, капелюх, шовк, верх, ключ, ніж, вус, місяць, хліб, учитель, лектор, плащ, рукав, явище, товариш, снігур, м'яч, шукач, обрій, місто, гай, хазяїн, директор, пляж, саквояж, грунт, гонець, комар, абажур, торт, орден, вуж, звір, терен, козак, болгарин, пролетар, Гаврош, вітер, селя­нин, місяць, словник.

IV. Допишіть закінчення іменників у родовому відмінку однини і поясніть їх.

І. Я син свого час. і весь належу сучасникам своїм. 2. На сьогодні я ще більше готовий до написання роман.., ніж сценарі... 3. Було в минулому житті моїх батьків багато нелад.., плач.., темряви й жал.. (З те. Довж.). 4. Внизу біля віадук., медсанбатівські машини забирали поранених. Гамір бо., котився десь у полі, праворуч і ліворуч маєтк.., гул моторів дужчав, і раптом із-за стіни обгорілого корів­ник., вискочила група солдатів (Гончар). 5. Не стало видно ні хутор.., ні полтавського степового шлях.. (Тют.). 6. Із перлистого туман., при яснім моїм вікні устає півсонний ра­нок (Рильськ.). 7. Не стало ватажк..,—товариство немов розкотилось по світу. 8. Вівця не слухає Грицькового покрик.., біжить швиденько до зеленого моріжк.. (З те. Мирного).

218.

V. Утворіть від поданих іменників давальний відмінок однини з мож­ливими паралельними закінченнями. З'ясуйте, чому підкреслені іменники не мають паралельних закінчень.

Учень, тяжіння, громадянин, пляж, Тернопіль, силач, Київ, сокіл, коваль, Канів, водій, жир, Ковалишин, очкур, Іванов, Миколаїв, дитятко, Соколов, Ананьїн, коло, Зайцев, юрмище, Тульчин, звичай, друг, Паньків, начдив, Лесин, небо, поле.

VI. Визначаючи відмінок іменників у фразеологічних словосполучен­нях, доберіть до них синоніми, складіть кілька речень і визначте синтак­сичну роль цих словосполучень.

Зразок: Брати під обстріл — знахідний відмінок: критикувати, вказувати на недоліки, посилювати контроль.

Аж за живіт братися, у піт кинуло, братися за розум, бити в лоб, дивитися крізь пальці, водити за ніс, дивитися в корінь, зійти на ледащо, масний на слова, стригти під один гребінець, бити на сполох, лізти у вічі, заткнути за пояс, цідити крізь зуби.

VII. Перепишіть текст, виділіть закінчення іменників II відміни у зна­хідному відмінку і поясніть їх вживання.

1. Доїхав я до берега, підтягнув човна і сів під копицею. 2. Я багато танців знаю: і польку, і краков'яка, і козачка, і гопака, і лезгинку. 3. Пан налигача у руці тримає. 4. Як ло­вити сома? Дуже просто: наживляйте гачка, сидіть і чекайте. Почне клювати — підсікайте. Підсікши — витягайте. Витяг-ли, зразу ж беріть ножа і розчиняйте сома. 5. Переступивши на телячий курс, вже «дозволялося» вкрасти в батька паперу й закурювати цигарку (3 те. О. Вишні).

VIII. Розкрийте дужки, поставте іменники в орудному відмінку однини.

1. Той, що розпитував, об'явився у волості (небіж) Оку­ня — (Остап Хрущ) (Мирний). 2. Закрасивши увесь східень палко-рожевим (цвіт), воно ще не рушало з-за гори, ще не блиснуло ні одним (промінь) над землею (Мирний). 3. Де торкнешся —- всюди брами, під (замок) та під (ключ)... Десь Далеко хтось часами озивається (плач) (Л. Укр.). 4. Дядько Самійло не був ні (професор), ні (лікар), ні (інженер). Він був (косар). Орудував він косою, як добрий маляр (пензель) чи ложкою — легко і вправно (Довж.).

IX. З фразеологічного словника доберіть до поданих стійких слово­сполучень українські відповідники, у яких виділіть і поясніть закінчення Ьіенників у місцевому відмінку.

Быть в затруднении, быть во главе, вести не лежат на мес­те, плестись в хвосте, по Сеньке и шапка; не по коню, да по оглобле; по горячим следам, видеть в ложном свете, вариться

219.

в собственном соку, с болью в сердце, разбирать по косточ­кам, сидеть в печенках, по верхам скакать; по усам текло, а в рот не попало.

§ 121. Відмінювання іменників III відміни |

.1 Іменники III відміни на групи не поділяються, але їх відмінювання має свої особливості: а) родовий, давальний і місцевий відмінки однини мають омонімічні форми з закінченням! -і; б) орудний відмінок однини, маючи закінчення -ю, у частий ні слів характеризується подовженням приголосних (сіллю),1 в іншій — відсутністю його (повістю, любов'ю); в) тільки! іменник мати, набуваючи суфікс -ер (-ір) у всіх відмінках! однини (крім називного і кличної форми) і множини, має закінчення -ів у родовому відмінку множини; г) клична форма однини закінчується на -є (любове, радосте).