Зразки відмінювання іменників І відміни

Тверда група	М'яка група Однина	Мі і	шана група
Н. груп-а	прац-я		веж-а
Р. груп-и	прац-і		веж-і
Д. груп-і	прац-і		веж-і
3. груп-у	прац-ю		веж-у
0. груп-ою	прац-ею		веж-ею
М. (у) груп-і	(у) прац-і		(на) веж-і
Кл. ф. груп-о	прац-е		веж-о

211.

	Мн	ожина
Н. груп-и		прац-і	веж-і
Р. груп		праць	веж
Д. груп-ам		прац-ям	веж-ам
3. груп-и		прац-і	веж-і
0. груп-ами		прац-ями	веж-ами
М. (в) груп-ах		(у) прац-ях	(на) веж-ах
Кл. ф. груп-и		прац-і	веж-і

Розглянувши відмінкові закінчення іменників першої відміни, встановлюємо такі їх особливості: 1) у називному відмінку однини іменники твердої і мішаної груп закінчу­ються на -а, м'якої — на -я, у множині іменники твердої групи — на -и, а м'якої і мішаної — тільки на -і; 2) іменники в родовому відмінку однини мають закінчення -и тільки в твердій групі, у м'якій і мішаній групах — закінчення -го­родовий відмінок множини усіх груп іменників першої відміни має нульове закінчення, крім поодиноких випад­ків відхилення, що виявляється у паралельних слово­формах (губ і губів, легень і легенів) або в закінченнях -ей, -ів (мишей, суддів); 3) у давальному й місцевому відмінках однини усі іменники першої відміни закінчуються на -і, у множині ці відмінки розрізняються так: а) іменники в даваль­ному відмінку м'якої групи закінчуються на -ям, твердої і мішаної — на -ам; б) місцевий відмінок множини має закін­чення тільки -ях у м'якій групі і -ах у твердій та мішаній групах; 4) іменники в орудному відмінку однини у твердій групі мають закінчення -ою, у м'якій і мішаній —■ -ею, -ею; 5) іменники в знахідному відмінку однини закінчуються на -у, -ю; у множині для назв істот мають нульове закінчення, спільне з родовим (зібрати учениць, практиканток), для ін­ших назв мають закінчення, спільне з називним відмінком (об'єднати групи); 6) у кличній формі в однині іменники пер­шої відміни мають закінчення -о (мамо\, -є, -є (душе, Надіє) і -ю в іменниках м'якої групи з відтінком пестливості (доню, матусю); у множині—закінчення називного відмінка множини.

Завдання. І. Визначте кінцевий приголосний основи іменників. За-транскрибуйте слова. Виділені іменники провідміняйте.

Лілея, перемога, сулія, площа, історія, рука, Ілля, ве­ремія, гуща, круча, Микола, суддя, підлога, Тараща, стаття, мережа,

мелодія, електрифікація, п'ятниця.

II. Розподіліть іменники по групах, зазначивши в дужках рід — чоло­вічий, жіночий, середній чи спільний.

Вітчизна, зброя/яблуня, Паша, підмога, рілля, бідолаха, колія, вчителька," п'ятирічка, груша, гульвіса, мережа, скир-

212.

да, водиця, сорока, староста, втіха, ноша, Надя, сім'я, Ва-

Вня, круча, чарівниця, акація, суддя, ґуральня, воєвода, Гру-

зія, пуща.

' III. Перепишіть, розкрийте дужки і поставте іменники в потрібному

відмінку.

1. Душа його прохала (воля), молоді сили — (простір), іумно було (Максим) серед широкого, пустого (степ), серед оораної (рілля), тісно в тихій батьківській (хата), тяжко по-ііж мовчазною (скотина) (Мирний). 2. А бути б мені (рілля), до (хліб) людей годує, (хмарина) над (земля), що вічно ку­йсь мандрує (В. Кузьменко). 3. Піхота йшла, побрязкуючи котелки) — (зброя) (Тют.). 4. Бистра (вода) текла по (ву­шці), (левади) з піною і аж сичала попід (призьби) й сінешніми двері), заливала хліви, кошари, клуні. Ревла худоба по (ко-аари) (Довж.).

IV. Запишіть іменники у називному, знахідному відмінках та в клич-■;ій формі в однині і множині. Складіть речення з виділеними іменниками,

живши їх у знахідному відмінку з прийменниками на чи у (в).

Хата, ріка, береза, Наталія, земля, доня, гора, межа, втеча, матуся, Євпраксія, мережа, Ганнуся, ноша, Лукерія, Глаша.

V. Спишіть речення. Підкресліть іменники першої відміни (назви істот і неістот) у західному відмінку. Зазначте, які особливості вживання інахідного — називного і знахідного — родового відмінків у цих групах менників.

1. Полювали ми з приятелем пізно восени дикі качки на Ячці Оскіл, на Куп'янщині. 2. Вовк залягає на день у густій і <ащі і там лежить до ночі і тільки вночі виходить різати овеч- ^] <и та лошата. 3. Ті метрівки брали не тільки одібрані Кузь­мою хлопчаки, а брала їх уся дитяча хутірська громада (3 те. Вишні). 4. Хіба відкопаєш мрії, які вже зараз нетерпляче рвуться в повиту сутінками далечінь? (Гончар). 5. Гарячі термоси з борщем уже попекли їм спини (Гончар). 6. Швидко вони позавертали овець і, як кошенята, дралися по вербах (Мирний).

VI. Поставте іменники в родовому відмінку множини, групуючи їх ' за закінченнями: 1) нульове закінчення; 2) нульове закінчення і пара­лельне -ге; 3) закінчення -ей. З'ясуйте, у яких словах з'являються вставні о, є і в яких відбувається чергування о, є з і.

Лелека, шахта, клятва, верста, буква, робота, колода,

дочка, байка, сосна, війна, домна, губа, баба, лука, хата, виш­ня, чапля, конопля, кухня, яєчня, крихта, тесля, суддя, ле­геня, туфля, сім'я, стаття, свиня, круча, миша, удача, рикша, фірма, гайдамака, пальма, крапля, стайня, сестра, тополя.

213.

§ 120. Поділ на групи і відмінювання іменників II відміни

Іменники другої відміни поділяються на три групи — твер­ду, м'яку і мішану.

До твердої групи належать іменники: а) з кінцевим твер­дим приголосним основи, крім шиплячих: гриб, гніздечко; б) більшість іменників з кінцевим -р і майже всі односкладові іменники, а також іменники на -ор, -ер, -ір, -ар, -тр, -ур, -up, -єр, -яр, -ер, -др, -юр зі сталим наголосом на основі: дар, двір, авіатор, помідор, бухгалтер, витвір, звір (але зві­рі), стаціонар, комар (хоч комарі), реєстр, епіцентр, качур, снігур (хоч снігурі), орієнтир, браконьєр, ювіляр, шедевр, ска­фандр, гіпюр, вепр.

До м'якої групи належать іменники: а) з кінцевим м'яким приголосним основи (обрій, оселедець), з закінченням -є (не після шиплячих) і -я (сонце, море, здоров'я, піддашшя); б) з наголошеними суфіксами -ар, -up тільки у називному відмінку однини і кличній формі (бунтар, ліхтар, бобир, пустир) і з ненаголошеними в однині суфіксами -ар, -up, але наголосом на закінченні у множині (лікар — лікарі, пи­сар — писарі, але панцир — панцирі, козир — козирі), а та­кож іменники якір, Ігор, лобур.

До мішаної групи належать іменники: а) з кінцевим шип­лячим приголосним основи (дощ, пляж, видовище); б) з наго­лошеним суфіксом -яр тільки в називному відмінку і в кличній формі однини, що є назвами осіб за їх професією чи виробни­чою діяльністю (бетоняр, газетяр, дояр, гусляр, зброяр, смо­ляр, кресляр, повістяр).