Проміжні розряди прикметників

Відносні і присвійні прикметники можуть вживатися не в прямому своєму значенні, а в переносному: оксамитовий костюм — оксамитовий голос, вовче лігво — вовча натура. Прикметники батьківський, материнський (у сполученнях батьківське ставлення, материнська ласка) виражають не приналежність особі, а узагальнену ознаку, властиву для всіх батьків і матерів чи навіть для людських колективів, не по­в'язаних родинними зв'язками. Тому відносні і присвійні прикметники, вжиті в переносному й узагальненому значен­ні, належать до проміжних розрядів — присвійно-відносних і присвійно-якісних.

|Присвійно-відносні прикметники утворюються від загаль­них назв людей і присвійних прикметників за допомогою су­фікса -ськ- С-^ьк-), наприклад: шофер — шоферський, генерал — генеральський, козак — козацький; батьків — батьківський, учнів — учнівський.

Якщо присвійні прикметники, утворені від назв тварин, означають, що предмет зроблено зі шкіри чи м'яса тварини, то вони переходять до присвійно-відносних: соболиний колір, ведмежий кожуше, риб'ячий жир, вовча шуба.

До присвійних прикметників ставиться питання чий? чия? чиє?, а присвійно-відносні відповідають на питання який? яка? яке? Порівняймо: дівочі уста (чиї?) — дівочий танок (який?), ведмежа паща (чия?) — ведмеже хутро (яке?), риб'ячий хвіст (чий?) — риб'ячий жир (який?).

Присвійно-якісні прикметники вказують на подібність ха­рактерних ознак відповідних тварин: звірячий погляд, орлиний зір, воляча сила, осляча впертість (тобто, як у звіра, орла,

вола, осла).

Присвійно-якісні прикметники можуть входити до складу стійких фразеологічних сполучень: вовчий апетит, куряча сліпота, лебедина пісня, ведмежа послуга, охрімова свита,

езопівська мова.

Від присвійно-якісних прикметників можуть утворювати­ся означальні прислівники: no-волячому, по-ведмежому, по-качиному, по-звірячому, по-собачому.

Завдання. І. У поданих реченнях визначіть розряди прикметників, семантичні групи і їх граматичні особливості.

1. Побачить світло світанкове не всі ще погляди могли, ко­ли свій прапор пурпуровий трудящих руки піднесли, коли в життя робітникове завіти Леніна ввійшли (Рильськ.). 2. На­дія світить малиново людині в ночі грозові, велике Ленінове слово і думи Леніна живі (Мал.). 3. Там, де кров пролита під гарматний грім, розшумілось жито колосом густим (Сос.)-

240.

4. Як сонце, перейти хотів би я по світі, щоб з успіхом зайти за мідний небосхил (Рильськ.). 5. Весною в час поводі на гір­ських річках часто бувають крижані завали (Чорн.). 6. Мені казав розумний садівник: «Коли ти пересаджуєш ялинку, від­знач північний і південний бік і так сади: ростиме добре й гінко» (Рильськ.). 7. Листків зеленії вуста солодке шлють зітхання, і лічить радості літа зозулине кування (Сос). 8. Мої земляки — люди тихі, спокійні, працьовиті, співучі і добрі серцями (Збан.). 9. Гілля дикого винограду заплелося густою сіткою і забрунилося зеленими острівцями на черво­нястій стіні високого будинку (Хиж.).

II. Користуючись «Словником української мови», визначте, у яких значеннях можуть виступати прикметники: великий, тупий, добрий, світ­лий. Доберіть до них антоніми, складіть з ними речення.

§ 141. Перехід прикметників в іменники

Перехід прикметників в іменники, або субстантивація (від лат. substantivum — іменник), відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки і виконують функції іменників, виступаючи у реченні в ролі підмета чи додатка. Субстантивовані слова можуть мати при собі означення. На­приклад:

Вони стояли мовчазні, вдивляючись у далеке минуле своє і своїх батьків і линули думкою в майбутнє (Довж.). У цьому реченні слова минуле і майбутнє виступають додатками, крім того, до слова минуле є два означення — далеке і своє. Старі правду кажуть: два хитрих мудрого не переважать (Гл.). Тут старі, два хитрих — підмети, мудрого — додаток.

Субстантивовані прикметники відповідають на запитання хто? що?

Субстантивація буває повною, коли прикметник постійно вживається в ролі іменника (ланкова, пальне, набережна, вожатий, лісничий, днювальний). Сюди належить велика гру­па власних географічних назв і прізвищ: Лозова, Грозний, Рівне, Рильський, Маяковський, Мирний та ін.

При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменної частини складеного присуд­ка) можуть вживатися і в ролі іменників: майбутнє, сучасне, прийдешнє, внутрішнє, зовнішнє, посівна, вчений, старший, молодий, військовий, хворий та ін. Наприклад: Горілий мав високий зріст та струнку військову виправку (Десн.); Поруч з генералом стояв ще якийсь військовий у довгій бурці (Ле). У першому реченні військову — прикметник, у другому вій­ськовий виступає у функції іменника.

241.

Завдання. Перепишіть речення. Прикметники, що виступають у влас­ній прикметниковій формі, підкресліть прямою лінією, а субстантивовані — хвилястою. Визначіть, якими членами речення виступають субстантивова­ні прикметники.

1. Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи, гнобитель і гноблений перебували у вічному антагонізмі один до одного...¹ (К- Маркс, Ф. Енгельс). 2. Ще звечора прийшло на хутір повідомлення, щоб всі військовозобов'язані з'явились до військкомату (Збан.). 3. Ввічливий голос чергової відповів, що легкова машина зараз вийде (Соб.). 4. У клубі кращих величають, кращим премії дають (С. Ол.). 5. Старі поїхали додому, а мо­лоді зостались на своїм полі господарювати (Мирний). 6. По­чало з'являтися на столі і печене, і смажене, і варене (Стель­мах). 7. Якось до старого вчителя сільської школи зайшов прославлений майстер колгоспних полів — ланковий Іван Семенович (Янов.).

§ 142. Відмінювання прикметників

Залежно від кінцевого приголосного основи і закінчень прикметники поділяються на дві групи: тверду і м'яку.

До твердої групи належить більшість прикметників, що мають твердий кінцевий приголосний основи і закінчення -ай, -а, -є (зелений, зелена, зелене; дерев'яний, дерев'яна, де­рев'яне). Сюди належить також усі присвійні прикметники (батьків, материн, Петрів, Марин, Олексіїв).

До м'якої групи належать прикметники: а) з м'яким кін­цевим приголосним основи на н і закінченнями -ій, -я, -є (ве­чірній, вечірня, вечірнє; обідній, обідня, обіднє). Цих прик­метників порівняно небагато. Найуживаніші з них: синій, сусідній, верхній, передній, задній? вечірній, крайній, давній, останній, ранній, середній, художній, вчорашній, колишній, торішній та ін.; б) прикметники з кінцевим приголосним ос­нови на й (безкраїй, безкрая, безкрає; довгошиїй, довговіїй).

Зразки відмінювання прикметників Тверда група

Чоловічий рід Н. висок- ий	и д н и н а Середній рід висок-е.	Жіночий рід 6UC0Krfl~~iM
Р. висок-ого Д. висок-ому	висок-ого висок-ому	висок-ої ~Н висок-ій Н
3.	висок-ий, -ого	висок-е	висок-у
	висок-им	висок-им	висок-ою
М	(на) висок-ому, -ім (на) висок-ому, -ім	(на) висок-ій
		Множина (для всіх родів) Н. висок-і Р. висок-их
		Д. висок-им	-
		3. висок-і, -их О. висок-ими М. (на) висок-их Однина
Н	батьків	батьков-е	батьков-а
Р.	батьков-ого	батьков-ого	батьков-ої
.. д.	батьков-ому	батьков-ому	батьков-ій
3.	батьк-ів, -ого	батьков-е	батьков-у
0.	батьков-им	батьков-им	батьков-ою
м.	(на, в) батьков- (на, в) батьков-ому,	батьков-ій
	-ому (-ім)	(-ім) Множина Н. батьков-і Р. батьков-их Д. батьков-им
		3. батьков-і, -их
		0. батьков-ими
"		М. (в) батьков-их
		М'яка група
		Однина
	Чоловічий рід Середній рід	Жіночий рід
	Н. син-ій	син-є	син-я
	Р. синь-ого	синь-ого	синь-ої
. ■	Д. синь-ому	синь-ому	син-ій
	3. син-ій, -ого син-є	син-ю
	0. син-ім	син-ім	синь-ою
■	М. (на) синь-	ому, -ім (в) синь-ому,	-ім (на) син-ій
		Множина
		Н. син-і
',		Р. син-іх
.		Д. син-ім

243.

3.	син-l, -ix
0.	син-іми
м.	син-ix

При відмінюванні прикметників типу безкраїй, довгошиїй у зв'язку з особливостями українського правопису кінцевий приголосний основи [й] перед закінченнями -ій, -а, -є та ін. може разом із голосними закінчень позначатися на письмі йотованими літерами ї, я, є. Порівняймо запис фонетичною транскрипцією й орфографічний: [безкрай-ій], [безкрай-а], [безкрай-е] — безкра-їй, безкра-я, безкра-є. У зв'язку з цим при орфографічному записі відмінкові закінчення таких прикметників визначаються неточно. Тому наводимо відмін­кові форми прикметника безкраїй у фонетичному й орфографіч­ному записі.

		Однина
	Фонетичний запис
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	безкрай-ій,	безкрай-е	безкрай-а
р.	безкрай-ого	безкрай-ого	безкрай-ойі
д.	безкрай-ому	безкрай-ому	безкрай-ій
3.	безкрай-ій	безкрай-е	безкрай-а,
0.	безкрай-ім	безкрай-ім	безкрай-ойу
м.	(на) безкрай-ому,	-ім (на) безкрай-ому, -ім Орфографічний запис	безкрай-ій
н.	безкра-їй	безкра-є	безкра-я
р.	безкрай-ого	безкрай-ого	безкрай-ої
д.	безкрай-ому	безкрай-ому	безкра-їй
3.	безкра-їй	беЗКра-Є '*;	безкра-я
о.	безкра-їм	безкра-їм	безкрай-ою
м.	, безкрай-ому, -їм	безкрай-ому, -їм Множина	безкра-їй •
	Фонетичний запис Орфографічний запис
	Н. безкрай-	■і безкра-ї
	Р. безкрай-	іх безкра-їх
	Д. безкрай-	ім безкра-їм
	3. безкрай-	і безкра-ї
	0. безкрай-	іми безкра-ї ми
	М. безкрай-	■іх безкра-їх

За поданими зразками відмінюються всі інші прикметники твердої і м'якої груп, крім прикметників із складовою части-

[ ною *лиций (блідолиций, повнолиций та ін.), які мають закін­чення, властиві твердій групі (у називному, знахідному, орудному однини чоловічого і середнього родів і в усіх відмін­ках множини) і м'якій.

		Однина
	Чоловічий рід	Середній рід	Жіночий рід
н.	блідолиц-ий	блідолиц-е	блідолиц-я
р.	блідолиць-ого	блідолиць-ого	блідолиць-ої
д.	блідолиць-ому	блідолиць-ому	блідолиц-ій
3.	блідолиц-ий, -ьогс	> блідолиц-е	блідолиц-ю
0.	блідолиц-им	блідолиц-им	блідолиц-ою
м.	(на) блідолиць-	(на) блідолиць-ому,	(на) блідолиц-ій
	ому, -ім	-ім Множина Н. блідолиц-і Р. блідолиц-их Д. блідолиц-им 3. блідолиц-і, -их 0. блідолиц-ими М. (на) блідолиц-их