Дієприслівник як форма дієслова

Дієприслівником називається незмінна дієслівна форма з суфіксом -чи, -ши, що, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні основне дієслово. Наприклад: Легкі хвилі набігали на камінь, утворюючи навколо нього мереживо піни (Донч.). У цьому реченні дієприслівник упїворюючи виражає додаткову дію до основного дієслова набігати (порівняймо: набігали й утворювали) і пояснює його.

Цій дієслівній формі властиві ознаки дієслова і прислів­ника, тому й називається вона дієприслівником.,

Дієприслівник має дієслівні ознаки:

вид — недоконаний (читаючи, виносячи, говоривши, біг­ши) і доконаний (принісши, побачивши, звернувши); стан (вмивати ■— вмиваючи, вмиватися — вмиваючись); перехід­ність, отже, й здатність керувати залежним словом (писати книгу — пишучи книгу); може пояснюватися прислівником (правильно відповідати — правильно відповідаючи).

Прислівникові ознаки дієприслівника: як і прислівники, дієприслівники — слова незмінні; виступаючи у реченні в ролі залежних слів,?вони поєднуються з пояснюваними слова­ми способом прилягання; найчастіше вживаються в ролі обставин. Наприклад: Стояли вони мовчазні, вдивляючись у далеке минуле своє і своїх батьків і линучи думкою в майбут­нє (Довж.). У цьому реченні дієприслівники вдивляючись і ли­нучи — обставина способу дії.

У реченні Пронизливо і пристрасно кричали чайки, стрі­чаючи день (Донч.) — стрічаючи день — обставина причини. У реченні Пересунувшись ліворуч, хлопець знайшов кілька

235.

виступів у стіні (Донч.) слово пересунувшись виступає як обставина часу.

У реченні Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар. тв.) не спитавши броду — обставина умови.