2015-09-06
474
Склад – це частина слова чи мовного потоку, яка вимовляється одним поштовхом повітря. Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, серед яких один обов’язково голосний, тому в слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків: о-мрі-я-ний, ба-жа-ння, здо-ров’-я
Залежно від кількості складів слова поділяються на односкладові (смак), двоскладові (ма-ти), трискладові (нав- ча-ння) і багатоскладові (лі-ку-ва-ти, о-здо-ров-лю-ва-ти).
Якщо склад закінчується на голосний звук, він називається відкритим (со-ло-до-щі), а якщо на приголосний - закритим (без-барв-ний).
Виділення у слові складу з допомогою артикуляційних засобів (посиленням голосу, збільшенням тривалості, зміною тону) називається словесним наголосом.
Наголос у багатьох мовах закріплений за певним складом чи морфологічним компонентом. Такий наголос називається фіксованим, або сталим. В українській мові, як і в російській та білоруській, наголос різномісний або вільний.
Він може падати в різних словах на будь-який склад: сОнце, водА, дІяти, варИти, віднестИ, вИкоханий, занЕдбаний, досконАлий, розповіднИй. Щоб знати його місце в слові, треба знати саме це слово. Український наголос рухомий, тобто він може пресуватися з одного складу на інший у різних формах слова, наприклад: веснА – вЕсни, кнИжка – книжкИ, землЯ – зЕмлю, дЕрево – дерЕва, вікнО – вІкна, робітнИк – робітникА.
Наголос є додатковим засобом розрізнення
