В і д м і н ю в а н н я і м е н н и к і в

І в і д м і н и

Відмінкові закінчення іменників І відміни подано в таблиці.

Різні закінчення різних іменниках тієї самої групи подаються

через кому (наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню –

-е, -ю). Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки

(наприклад, у родовому відмінку множини: суддів – (-ів)). Знаком

Показано нульове закінчення (наприклад, у родовому відмінку

Множини: подяк, записок – 0).

Від-

Мінки

Однина Множина

М’яка група М’яка група

Твер-

да

Група

(по-

Дяка)

Міша-

на

Група

(пло-

Ща)

з

Осно-

Вою

Не на

й

(лаз-

Ня)

з

Осно-

Вою

На й

(Ма-

Рія)

Твер-

да

Група

(по-

Дяка)

Міша-

на

Група

(кни-

Га)

З

Осно-

Вою

Не на

й

(лаз-

Ня)

З

Осно-

Вою

На й

(Ма-

Рія)

Н. -а -а -я -я -и -і -і -ї

Р. -и -і -і -ї 0,

(-ів)

0,

(-ей)

0,

(-ей),

(-ів)

Д. -і -і -і -ї -ам -ам -ям -ям

З. -у -у -ю -ю Як у наз. або род. відмінку

О. -ою -ею -ею -єю -ами -ами -ями -ями

М. Як у дав. відмінку -ах -ах -ях -ях

Кл. -о -е -е, -ю -є Як у наз. відмінку

У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х перед

закінченням -і чергуються із з, ц, с: дорога – дорозі, на дорозі;

Відпустка – відпустці, у відпустці; муха – мусі, на мусі.

В орудному відмінку однини всі іменники І відміни в кінці

Мають -ю: дорогою, тишею, суддею.

Чимало помилок спостерігається і в закінченнях іменників

Жіночого роду в орудному відмінку однини: іменники твердої

Групи мають закінчення -ою (Галиною, угодою), а м’якої та

Мішаної – -ею (-єю) (Валею, волею, мрією).

У кличному відмінку однини іменники м’якої групи мають

Звичайно закінчення -е, -є: пісне, земле, Надіє. Тільки пестливі

Назви мають закінчення -ю: бабусю, Марусю, Галю.

У родовому відмінку множини іменники І відміни мають

Звичайно нульове закінчення: трава – трав, груша – груш, земля

– земель.

Якщо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними

Може з’являтися вставний о або е: церква – церков, іскра – іскор,

Сосна – сосон, миска – мисок, сестра – сестер, весна – весен,

сім’я – сімей, війна – воєн (але не завжди: вільха – вільх, буква –

Букв, шахта – шахт). Причому м’якість кінцевого приголосного

основи зберігається: сотня – сотень, гривня – гривень, їдальня –

Їдалень, вишня – вишень, лазня – лазень, бойня – боєнь,

Працівниця – працівниць.

Кілька іменників цього відмінка мають:

А) закінчення -ів: суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам),

Бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); закінчення -ів

приймають також прізвища: Журба – Журбів, Чупринка –

Чупринків, Нудьга – Нудьгів;

Б) закінчення -ей: попадей (від попадя), свиней, мишей,

Статей (без подвоєння т, хоч: стаття, статтею тощо).

Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму

Овець.

5. У знахідному відмінку множини:

а) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку:

бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах;