Порядок формування та діяльність Галицького станового сейму(1775-1848рр.)

Австрійський абсолютизм був змушений зберігати деякі зовнішні форми станової організації, що зумовлювалося тогочасною політичною ситуацією в державі. Імператорським патентом від 1775 р. у Галичині був заснований провінційний становий сейм. Його виконавчим органом був Становий комітет. До участі у сеймових засіданнях допускалися представники магнатів (в тому числі духовенства), лицарів і найбільших королівських міст (фактично право на представництво було надане тільки Львову і ніколи не поширювалося на інші міста). Склад сейму 1787 р. поповнили представники станів Буковини.

Компетенція Галицького станового сейму була досить вузькою. До його відання належала сфера формування крайової податкової політики. Крім того, він видавав свої висновки, які надсилались до Придворної канцелярії і розглядались імператором у формі подань. Сесії сейму за патентом 1775 р. повинні були відбуватись раз у рік. На сесії головуючим був губернатор. Галицький становий сейм формував свій виконавчий орган - Становий комітет, який складався з трьох магнатів і представників шляхти.

Головою сейму і його виконавчого органу був губернатор. Він вів його засідання, визначав порядок ведення підрахунку голосів депутатів і черговість обговорень.

Становий сейм працював у кількості 50-70 членів. І лише в останні роки роботи сейму кількість делегатів зросла до 100 осіб, Становий сейм мав скликатися щороку у визначений імператором час. Також монарх мав право скликати і надзвичайні засідання сейму, проте жодного разу це своє право він не використав.

Сесії сейму тривали не довше одного тижня і лише остання сесія в 1845 р. тривала два тижні. Засідання сейму як правило розпочиналось у другій половині жовтня, а в останні роки - у другій половині вересня. Імператорський декрет 1817 р. не визначав, якою мовою слід проводити

сеймові наради, у зв'язку з чим була винесена пропозиція про використання латинської мови. Проте тимчасово засідання з пропозицією губернатора Ф.Гауера проводилися польською, а діловодство - німецькою мовами.

Важливе місце в централізованій системі державного управління Галичиною посідала окружна влада. Округи (циркули) очолювали старости. До їхньої компетенції належали всі адміністративні та поліційні справи, нагляд за торгівлею, промисловістю, призов на військову службу тощо. До складу окружної влади входили староста, декілька комісарів, секретар, два діловоди, практикант і два кур'єри. Старост і комісарів призначав безпосередньо імператор, усіх інших - староста. Австрійський уряд не створив низової ланки державного апарату і передав політичну владу в сільських місцевостях поміщикам (домініям). Виконання розпоряджень домініальної влади покладалося на мандаторів, війтів і присяжних. Низкою послідовних заходів австрійська влада значно обмежила самоврядування в містах. Так, у 1786 р. було ліквідовано Магдебурзьке право у Львові. Внаслідок детальної урядової регламентації самоврядування у віданні міської влади залишалося тільки обмежене право судочинства й управління громадським майном. На території багатьох міст Галичини створювались "юридики" - ділянки, вилучені з підпорядкування міській владі та судочинству.

Складним було становище приватновласницьких міст і містечок, населення яких за правовим статусом майже не відрізнялося від кріпосних селян. Загалом органи місцевого самоврядування на галицьких землях слугували шляхетській верхівці краю. І хоча вони були дещо демократичніші, ніж урядові органи, та все ж захищали усталені порядки й різними способами підтримували інтереси заможних верств населення.