Структура та основні напрями діяльності губернського правління

Спеціальним імператорським декретом 1772 р. у Галичині були ліквідовані усі попередні державні установи і запроваджена нова, загальноприйнята в Австрії централізована система управління. Фактичним керівником краю став губернатор, який призначався і зміщувався імператором. Він очолював Галицьке губернське правління, що складалося із департаментів. До компетенції цього органу, зокрема, належало адміністративне управління краєм, розпорядження державним майном, нагляд за церковними справами та безпекою підданих, стягнення податків, розв'язання військових та поліційних питань, контроль за промисловістю, сільським господарством, торгівлею, шляхами сполучень.

Губернське правління перетворилося на основний орган, який репрезентував політику Відня у Галичині. У 1772-1849 рр. в Галичині змінилося 14 губернаторів. Усі вони були заможними і впливовими австрійськими німцями, крім останнього - польського магната В. Залеського. Губернатор безпосередньо підпорядковувався центральним властям — об'єднаній надвірній канцелярії, яка часто змінювала свою структуру, назву і коло компетенцій. Губернських радників, як і губернатора, теж призначав і звільняв імператор.

Губернське правління стало основним органом, який втілював австрійську політику в управлінні коронним краєм Галичини. Наділене широкими владними повноваженнями, навіть військовою силою, воно, однак, перебувало під постійним контролем уряду Австрії.