Професійна лексика

Науково-технічний прогрес наповнив мову новими поняттями, що властиві різним професіям. Мова представників різних галузей виробництва, народного господарства дедалі збагачується, і цей процес відбувається завдяки формуванню мовлення будь-якої професії, усуненню мовних примітивізмів, збагаченню науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією, появи нових понять.

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Професіоналізми виникають, коли та чи інша спеціальність, фах або вид занять не мають розвиненої термінології: курсак (курсова робота), лаба (лабораторна робота), між парами вікно (між заняттями вільний час), завис комп (комп`ютер тимчасово не працює) тощо. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Друга група професіоналізмів – це загальнозрозумілі слова.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Оскільки професіоналізми вживаються на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, вони не завжди відповідають нормам літературної мови.

У межах одного колективу, однієї спеціальності може народжуватися безліч нових професіоналізмів. Нові слова виникають за рахунок словоскладання, нових префіксів та суфіксів. Серед префіксів найпоширенішими є: до- (до укомплектувати, до обладнати); недо- (недо промисел, недо внесок); над-, серед-; серед суфіксів -ість, -ат, -ація та ін.

Що вища мовна культура, то менше буде можливостей для появи професіоналізмів.

Фразеологізми – особливі мовні одиниці мають чітко виражене стильове призначення. Вони тяжіють до окремих стилів і в текстах цих стилів найчастіше вживаються. Пояснити це можна тим, що вони співвідносні зі словами, бо, як правило, виражають одне поняття, використовуються як образні синоніми і мають виразне стилістичне забарвлення.

Кожен стиль мовлення володіє значним запасом фразеологізмів. Стилістичні функції фразеологізмів залежать від джерел їх походження.

До книжних фразеологізмів належать термінологічні словосполучення, поява яких зумовлена постійним розвитком різних галузей науки, культури, техніки. Ці фразеологізми найчастіше використовуються у науковому, діловому і публіцистичному стилях. У творах художньої літератури вони вживаються рідко.

Термінологічні словосполучення, як і інші групи фразеологізмів, означають одне поняття і в мовленні виступають як готовий вислів, що не членується: коротке замикання; іменний складений присудок; північне сяйво; мічені атоми; юридична особа тощо.

Фразеологізми можуть перебувати в синонімічних зв’язках як з окремими словами, так і між собою. Наприклад: живучий – і довбнею не доб’єш; скрипуче дерево довго стоїть. Фразеологізми-синоніми більш експресивні, ніж окремі слова, тому вони вживаються у розмовному, художньому стилях, а слово живучий – стилістично нейтральне.

У публіцистичних і художніх текстах фразеологізми іноді видозмінюються, що служить засобом експресії, створення каламбурів. Наприклад: Бути чи не бути – питання вирішене. Як бути – ось у чім питання.

Фразеологізми є одним з невичерпних джерел багатства і виразності мовлення, але вимагають доречного вживання. Наприклад фразеологічні одиниці соціального спрямування: зв’язувати кінці з кінцями; в шори взяти; бути зайвим ротом; дві шкури дерти; пустити з торбами; з миру по нитці, бідному (голому) сорочка; тримати за морду; бити по кишенях; жити на широку ногу; покласти зуби на полицю (на клин); не по кишені (Е. Демський). Виробничо-професійні вирази, що мають метафоричне значення: з`їло гуму; чихає мотор (з мови водіїв); сім раз одмір, а один одріж (з мови кравця); грати першу скрипку; підвищувати тон (з мови музикантів); взяти під обстріл (з мови військових); виконувати завдання на відмінно (з мови вчителів) та інші.

Оскільки в усному професійному мовленні людина вживає фразеологізми, треба пам`ятати, що їх не можна перекладати буквально: кожен народ по-своєму бачить ті чи інші події, явища й засобами своєї мови передає їх суть, робить висновки, ділиться спостереженнями. Наприклад: рос. Делу время – потехе час; український відповідник: Як почав орати, у сопілку не грати. Отже, українські відповідники тих російських фразеологізмів, які ви хочете використати в розмові з партнером, шукайте в спеціальних словниках.