Організація інноваційної діяльності за допомогою формування стратегічних альянсів

Національні основи інноваційної діяльності в 20 ст. глобального переливу виробничих, фінансових і трудових ресурсів суттєво модифікувався. Глобалізація в інноваційній сфері проявляється насамперед у зростаючій частці закордонного фінансування наукових досліджень у більшості розвинених і нових індустріальних країн, у створенні все більшого числа дослідницьких підрозділів ТНК у сприятливі для такої діяльності регіонах.

Функціональне призначення закордонних наукових досліджень має наступну типологію:

1) адаптація й удосконалювання продуктів або технологій ТНК до місцевих умов (постачальникам, споживачам, стандартам);

2) створення нових продуктів або істотна зміна їх споживчих властивостей відповідно до місцевих запитів.

3) раціоналізація власних наукових досліджень і розробок – використання закордонних філій для потреб материнської компанії;

4) стратегічні наукові дослідження й розробки – моніторинг закордонних досягнень для одержання конкурентних переваг.

Останнім часом усе частіше діяльність закордонних підрозділів націлена саме на використання глобального науково-дослідного потенціалу, включаючи залучення висококваліфікованих науково-інженерних кадрів, участь у виконанні й фінансуванні спільних наукових проектів.

Питома вага національних корпоративних наукових досліджень і розробок, фінансованих за рахунок закордонних коштів наприкінці 90-х рр. склав: у Великобританії – 21,6%; Німеччини – 2,1%; Італії – 8,4%; Канаді – 20,7%; Франції – 11,4%; Японії – 0,1%. Американські компанії вкладають у наукові дослідження й розробки за рубежем суму, приблизно рівну тієї, яку вкладають у США філії закордонних ТНК; у цей час темпи росту таких досліджень удвічі вище темпів росту внутрішніх витрат.

Стикаючись із новими видами жорсткої конкуренції, багато підприємств, включаючи прямих конкурентів, поєднують свої ресурси й ресурси фінансових інститутів для створення нової продукції, досягнення більш високого рівня економічної ефективності й одержання доступу до нових технологій і новим ринкам.

Основними мотивами міжфірмового співробітництва є:

- швидкий розвиток технологій і скорочення життєвого циклу товарів, технологічних процесів і, відповідно, скорочення часу на проведення НДДКР;

- ріст вартості досліджень у високотехнологічних галузях і відповідно розподіл видатків між підприємствами при проведенні спільних досліджень;

- одержання доступу до науково-технічних досягнень партнерів по бізнесу;

- розподіл ризику у випадку спільне проведення НДДКР;

- підвищення ефективності діяльності підприємств – партнерів.

Виділяють такі види міжфірмового співробітництва:

- угоди про співробітництво в окремих видах науково-виробничої діяльності;

- створення спільних підприємств;

- угоди про поглинання венчурних малих підприємств великими компаніями з метою одержання доступу до нових технологій;

- злиття або поглинання потенційного або реального конкурента (у наукомісткій області це особливо характерно для фармакології, галузевого зв'язку, біотехнології);

По даним ЮНКТАД, із середини 80-х років на ці цілі використовується більш 3/5 загального обсягу прямих іноземних інвестицій США, країн ЄС і Японії.

- угоди про розподіл між підприємствами видатків на НДДКР;

- угоди про розподіл відповідальності між підприємствами – засновниками консорціуму;

- угоди про створення науково-технічних альянсів.

Науково-технічні стратегічні альянси є однієї з форм міжнародної науково-технічної кооперації фірм. Являють собою стійкі об'єднання підприємств різних країн між собою й з науковими установами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне вирішення науково-технічних проблем.

Таблиця 6.1