Яну Зінкевич нагороджено відзнакою «За військову звитягу»

Нещодавно Міністерство оборони нагородило начальника медичної служби ДУК, рівнянку Яну Зінкевич відзнакою "За військову звитягу". Вона врятувала та витягла з бою 128 поранених. Цією відзнакою ще нагородили двох бійців - комбата 5-го батальйону ДУК "Чорного" та командира розвідроти "Шведа".

19-ти річна рівнянка Яна Зінкевич була однією з перших правосекторців, котрі поїхали на схід. Зараз вона керує цілим підрозділом та щодня рятує життя бійців.

Павло Чорій — миколаївський десантник з 79-ї аеромобільної бригади — міг би залишитися в пам’яті своїх товаришів по службі як один з багатьох снайперів. Але став героєм

Павло закінчив Миколаївський педагогічний університет, факультет фізичної культури і туризму. Після закінчення вишу вирішив відслужити в армії. В Миколаївському військкоматі йому запропонували підписати контракт на три роки і служити в десантній бригаді. Павло пристав на пропозицію. Півтора року служби пролетіли швидко. За цей час у миколаївській 79-й аеромобільній бригаді з учорашнього студента зробили справжнього десантника — сильного тілом і духом.

…Третього червня на колону українських військових, серед яких були миколаївські десантники з 79-ї аеромобільної бригади, напали терористи. В результаті атаки один десантник загинув, 13 поранено. Осколкове поранення правого ока тієї ночі отримав і снайпер — рядовий контрактник Павло Чорій. Проте вести бій продовжував. Він затискав однією рукою поранене око, а в другій тримав на вазі снайперську гвинтівку Драгунова і стріляв. Скільки міг. А навколо — бій, гуркіт вибухів, крики поранених…

У цей час БТР-4Е, маневруючи, кормою зім’яв ГАЗ-66, де були затиснуті поранені десантники — товариші Павла по зброї. А кабіну будь-якої миті могли закидати гранатами. Коли Павло відстріляв усі патрони, він побіг рятувати товаришів по службі. Затискаючи рукою поранене око, десантник самотужки витягнув чотирьох поранених однополчан та надав їм першу допомогу. Мужній боєць не зважав на важке поранення і до самого госпіталю був у свідомості. Жартував, просив цигарок. Обурювався: він же снайпер, а поранене праве око! І вже тільки в госпіталі знепритомнів.

Активісти зібрали гроші на протез ока для пораненого українського снайпера Паші Чорія. Тож рядовий Чорій зробив закордонний паспорт і почав оформляти візу для поїздки. Але з надходженням інформації про важке становище рідної для Павла миколаївської бригади він вирішив, що протез може почекати, а зібрані гроші треба передати своїм хлопцям, бо їм потрібніше.
— Там мої десантники, вони залишилися на передовій. Їм потрібні броники, каски, їжа, цигарки, форма, аптечки, взуття, спальники, окуляри. Окуляри, які захищають очі, — переконаний Паша Чорій.

Миколаївський десантник став героєм і легендою АТО. Його готовність до самозречення заради інших є непересічною людською рисою, гідною вшанування. І таких людей в історії Українського народу вже немало.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений

· орденом «За мужність» III ступеня (20.6.2014).

· орденом «За мужність» II ступеня (27.11.2014).