1.Виконати градуювання пружини. Для цього насамперед визначити та записати нульове положення візира відлікової шкали. Надалі, використовуючи різноваги від 0,2 г до 2 г (через 0,2 г) та навантажуючи їми терези, визначати відліки, що відповідають видовженню пружини. При цьому кожен раз при розвантаженні терезів виконуютьперевірку нульового положення візира. 3 двох вимірювань знаходять середнє арифметичне значення, і будують графік: по осі абсцис відкладають навантаження, а по осі ординат –– положення візира по шкалі, починаючи з нульового положення.
2. Підняти посудину С, привести нижній край кільця А до дотику з поверхнею рідини (води) у посудині. Оскільки металеве кільце утримується силами поверхневого натягу рідини, то воно буде тягнутись рідиною, а пружина почне розтягуватись. Коли стала поверхневого натягу рідини і сила розтягу пружини стануть однаковими за величиною, при подальшому.зниженні рівня рідини відбудеться відрив кільця від її поверхні. У момент відриву треба відмітити положення візира на шкалі. Цей дослід необхідно виконати кілька разів. Знайшовши середнє арифметичне значення величини розтягу пружини, користуючись графіком визначають силу, відповідну цьому розтягу.
|
|
3. Виміряти декілька разів внутрішній і зовнішній діаметри кільця та обчислити середні арифметичні значення діаметрів.
4. Виміряні величини занести до табл. 23.1.
5. Обчислити за формулою (23.1) величину поверхневого натягу даної рідини (води).
6.Обчислити абсолютну і відносну похибки при визначенні α, вважаючи, що .
Таблиця 23.1.1
Номер досліду | m | x | F | Dx | xвідр | Dx |
Таблиця 23.1.2
Номер досліду | Fвідр | a1 | xo | d2 | Dd2 | h | Dh | d1 | Da1 |