Тема: Морфофункціональна характеристика слинних залоз

Слинні залози є похідними слизової оболонки ротової порожнини. Секрет, що відбувається цими залозами – слина – розм’якшує їжу, сприяє її просуванню в наступні відділи травної трубки, забезпечує ферментативне розщеплення вуглеводів, нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів, жиру, має бактерицидні властивості – за допомогою лізоциму розчиняє клітинну оболонку бактерій. У зовнішнє середовище зі слиною виділяються продукти метаболізму (сечова кислота, креатинін тощо). Змочування ротової порожнини слиною сприяє акту артикуляції. Ендокрінні елементи слинних залоз виробляють калікреїн, ренін, чинник зростанню нервів й епітелію, паротін. Сліна також підримує кислотно-лужний баланс в порожнині рота, що забезпечує постійність нормальної будови емалі, нейтралізацію кислот, що виробляються мікроорганізмами.

Актуальність теми. Знання морфогенезу і мікроскопічної будови слинних залоз необхідне для розуміння процесів травлення, що відбувається у ротовій порожнині. Крім того, без знання структури слинних залоз важко зрозуміти механізм розвитку захворювань слинних залоз – запалення (сіаладеніт), епідемічний паротит, кісти, слюннокаменная хвороба.

Мета навчання. Уміті визначати під час мікроскопічного дослідження слинні залози, їх структурні елементи для виявлення локалізації і характеру патологічних процесів, розуміння можливих шляхів відновлення органів під час подальшого навчання.

Структура змісту теми. Вівчаючи матеріал підручників, з’ясуйте, що великі слинні залози є похідними слизової оболонки ротової порожнини, тому мають аналогічні джерела розвитку, план будови і тканинний склад.

У епітелії слизової оболонки ротової порожнини утворюються закладки слинних залоз у вигляді потовщень, з яких у прилеглу мезенхіму вростають епітеліальні тяжі. Останні видовжуються та розгалужуються, в них з’являються просвіти - система вивідних проток, кінцеві відділи. Оскільки епітеліальні структури слинних залоз і багатошаровий епітелій ротової порожнини розвиваються з єдиного джерела – прехордальної пластинки, для будови вивідних проток слинних залоз також характерні ознаки багатошаровості. З мезенхіми розвиваються внутрішньочасточкова сполучна тканина з кровоносними та лімфатичними судинами, міжчасткові перегородки, капсула, які складають строму органу.

Загальна закладка для привушної та підщелепної слинних залоз виявляється вперше на 5–6 тижні внутрішньоутробного розвитку, під’язикової – на 7–8 тижні. Диференціація клітин кінцевих відділів і вивідних протока триває протягом всього строку внутрішньоутробного розвитку, а також після народження. Напріклад, остаточного розвитку кінцеві відділи привушної залози досягають до 4-х років. До 15-річного віку відбувається збільшення ваги паренхіми та строми привушної залози. Розглядаючи розвиток слинних залоз, слід враховувати можливість виникнення вад розвитку: повна і часткова аплазія, дистопія або гетеротопія (зміщення залози чи її частини у нетипове місце), відсутність або зміщення вивідних проток, відсутність просвіту (атрезія) чи його різке розширення (ектазія) у вивідній протоці.

Розберіть план будови великих слинних залоз. Зверніть увагу на тих, які з них відносяться до складних розгалуджених альвеолярних, які до альвеолярно-трубчастих залоз. Згадайте морфологічні особливості білкових, слизових і змішаних кінцевих відділів, мікроскопічну й ультрамікроскопічну будову, значення секреторних і міоепітеліальних клітин. Сероцити продукують рідку слину з високим вмістом амілази, глікозаміногліканів і солі, а також бактерицидні речовини – лактоферин і пероксидазу. У сероцитах також синтезується глікопротеїн, що зв’язує IgA і сприяє його секреції у слину. Мукоцити виробляють в’язку слизову слину, що містить глікопротеїни та муцини. З’ясуйте, які особливості будови міоепітеліоцитів забезпечує їх скорочення і транспорт секрету у просвіти кінцевого відділу і відповідних вивідних проток.

Вівчить склад системи вивідних проток у великих слинних залозах: внутрішньочасточкові (вставні, посмуговані), міжчасточкові і загальна вивідна протока. Якім епітелієм вони вистелені? Чому посмуговані протоки названи саме так? Зверніть увагу, що епітеліальні клітини внутрішньочасточкових проток приймають участь у секреції в слину IgA, іонів калію і бікарбонату, виділяють в кров гемокапілярів регуляторні фактори: калікреїн, ренін, субстанцію Р, гістамін, чинник зростанню нервів, епідермальний чинник зростанню, паротин, що регулюють морфогенетичні і фізіологічні процеси як в органі, так і у організмі. Крім того, до складу епітелію внутрішньочасточкових протоку входять камбіальні клітинні елементи, за рахунок яких відбувається регенерація кінцевих відділів і вивідних протока.

Розберіть відмінні ознаки гістологічної будови привушної, підщелепної та під’язикової залоз.

Зверніть увагу на особливості кровопостачання та іннервації слинних залоз їх вікові зміни.

З віком змінюється характер секрету, що продукується, у привушній залозі: до 3-го року життя секрет є слизовим, після цього він змінюється на білковий, а до 80-ти років знов стає слизовим. Під час старіння організму частина кінцевих відділів, головним чином білкових, редукується, зменшується загальний об’єм посмугованих протока. У кінцевих відділах та вивідних протоках з’являються особливі епітеліальні клітини – онкоцити, що можуть давати початок пухлинам – онкоцитомам. У стромі слинних залоз збільшується кількість і об’єм колагенових волокон, у часточках і міжчасткових прошарках зростає кількість жирових клітин. Візначте можливості і механізми регенерації елементів строми і паренхіми слинних залоз у різні вікові періоди.

Обов’язкова література:

1. Луцик О.Д. Іванова А.Й., Кабак К.С. Гістологія людини. – Львів: Мир, 1992. – С. 269-278.

2. Гистологія \ Під ред. Афанасьєва Ю.І., Юріной Н.А. – М.: Медицина, 1999. – С. 529-537.

3. Дельцова О.І., Чайковський Ю.Б., Геращенко С.Б. Гістологія та ембріогенез органів ротової порожнини. – Івано-Франковськ, 1999. – Ч.1. – С. 6-14.

Додаткова література:

1. Биков В.Л. Гістологія і ембріологія органів порожнини рота людини. – Спб.: 1996. – С. 58-73

2. Гістологія \ Під ред. Улумбекова Е.Г., Челишева Ю.А. – М.: ГЕОТАР, 1997. – С. 594, 618-620.

3. Гістологія, цитологія і ембріологія. Атлас \ Під ред.Волковой О.В., Елецкого ю.К. – М.: Медицина, 1996. – С. 315-320.

Теоретічні питання, на підставі яких можливе виконання цільових видів діяльності:

1. Екзокрінна та ендокринна функції слинних залоз. Склад і значення слини.

2. Загальна характеристика великих слинних залоз (розвиток, можливі вади розвитку, загальні принципи структурної організації, класифікації за будовою і за хімічним складом секрету).

3. Розвіток, морфофункціональні особливості привушної слинної залози: строма, кінцеві відділи і система вивідних проток їх мікроскопічна та субмікроскопічна характеристика, хімічний склад секрету.

4. Особлівості розвитку, мікроскопічної, субмікроскопічної будови і функції підщелепної і під’язикової слинних залоз. Характер їх секрету.

5. Васкулярізація, іннервація, вікові зміни слинних залоз.

6. Можливості регенерації стромальних і паренхіматозних елементів слинних залоз.

Контрольні питання:

1. У дитини у віці 1 місяця, слизова оболонка ротової порожнини відрізняється не вологістю, а сухістю. Ваша відповідь про причини цього явища?

2. Лабораторним аналізом встановлено завершення перетворення білково-слизистого секрету привушної залози дитини в чисто білковий. Який хоч би приблизний вік дитини?

3. Біопсія пункції привушної залози дитини у віці 1 року показала, що кінцеві відділи залози складаються з конічної форми секреторних клітин, ядра яких мають витягнуту уздовж базальної мембрани форму, а цитоплазма дуже погано або зовсім не забарвлюється еозином. Ваша оцінка морфофункционального стану цього органу?

4. Чому наслідком епідемічного паротиту можуть бути орхіт, панкреатит і менінгіт?