Колоніальні суперечки великих держав наприкінці XIX - початку XX ст

Зовнішня політика провідних держав світу на початку століття носила яскраво виражений імперіалістичний характер. Вона повністю підпорядковувалась їх боротьбі за переділ світу, захоплення нових територій, ринків збуту товарів і застосування капіталу, використання дешевої робочої сили та джерел сировини. В результаті нерівномірного економічного розвитку індустріальних країн змінилося співвідношення сил на світовій арені. Ті держави, які спізнилися на розподіл «колоніального пирога», а вважали себе сильнішими від суперників, вимагали його перерозподілу. США та Німеччина, які раніше відставали, на початку століття потіснили Велику Британію та Францію на економічному Олімпі і тому вимагали перерозподілу колоній, яких у них було мало. Таку ж позицію займала й Японія Ураховуючи політичний менталітет того часу, такі суперечності могли розв'язуватись, як правило, за допомогою воєн. У цих умовах індустріальні держави прагнули визначити свої зовнішньополітичні пріоритети, згладжуючи другорядні протиріччя і намагаючись зосередитись на вирішенні своїх головних завдань. Почався пошук союзників, організація блоків держав. Ще у 1879 р. в результаті загострення російсько-німецьких та російсько-австрійських відносин після російсько-турецької війни 1877-1878 pp. був підписаний австро-німецький договір. У 1882 р. до нього приєдналася Італія, яка була незадоволена Францією, що захопила Туніс. Так утворився Троїстий союз 1882 p., спрямований проти Франції та Росії. У відповідь Росія і Франція у 1893 р. підписують угоду про союз і спільні дії у випадку війни Німеччини проти Франції чи Австро-Угорщини проти Росії. Результатом загострення англо-німецьких протиріч стала англо-французька угода 1904 p., яка узгоджувала основні колоніальні суперечності між Великою Британією і Францією. Після російсько-японської війни починається зближення між Великою Британією та Росією, які були занепокоєні посиленням позицій Німеччини, особливо в Туреччині і Персії. У 1907 р. була підписана англо-російська угода, яка врегулювала відносини між двома країнами. Цим завершилося утворення другої коаліції держав — Антанти. Таким чином, на початку XX ст. Європа виявилася розколотою на два військових блоки, які протистояли один одному.