Марксизм

Карл Маркс у своєму «Комуніст. маніфесті» (1847) проголошував засади історичного матеріалізму з його впливом на економіку та суспільство і розкрив структурні закони, за якими розвивається капіталізм: експлуатація найманого робітника дає власнику засобів виробництва прибуток (додаткову вартість) який, накопичуючись, формує його капітал – це те, що уможливлює науково-технічний прогрес.

Однак, з іншого боку, Маркс вказав на негативні сторони капіталізму. Так, існуючи в умовах жорсткої конкуренції, капіталісти, позбавляючись суперників, зменшуються у числі і накопичують у своїх руках все більше засобів в-ва що призводить до його монополізації. Зменшення числа капіталістів призводить до зростання к-ті пролетаріату, який, як вважав Маркс, необхідно зробити класово свідомим.

Монополізація капіталу в свою чергу призводить до кризи перевиробітку, яка є результатом підвищення норми прибутку власника або падіння купівельної спроможності. Так чи інакше, ця криза веде до зубожіння пролетаріату.

Таким чином внутрішні суперечності підштовхують капіталістичну систему до соціалістичної революції – диктатури пролетаріату. Класові суперечності, на думку Маркса, можуть бути усунуті лише тоді, коли все суспільство у рівній мірі володіє засобами в-ва. Планування та розподіл продукції її виробниками призведе до встановлення комуністичного ладу, разом з яким настане справедливість, свобода та гуманність.

Марксизм був взятий на озброєння соціаліст. партіями, разом з тим ставши своєрідною «релігією» робітничих мас, які у сер. 19 ст. почали відходити від офіційної церкви.

Виходячи з матеріалістичних позицій Маркс виділяє у виробничих відносинах суспільства економічний базис, що визначається розвитком продуктивних сил, і надбудову, до якої входять держава, релігія, культура та інше, визнаючи примат базису над надбудовою.

Продуктивні сили опереджають у своєму розвитку виробничі відносини, які мають більшу інерцію і гальмують розвиток продуктивних сил. Протилежність між продуктивними силами й виробничими відносинами розв'язується при революційній зміні виробничих відносин. Прикладами такої зміни є буржуазні революції, які замінили застарілі феодальні відносини на капіталістичні.

Вся історія інтерпретується як низка суспільно-економічних формацій, що приходять на зміну одна одній: первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодальний лад,капіталізм. В майбутньому Маркс передбачав заміну капіталістичного ладу на комунізм. За винятком первіснообщинного ладу та комунізму, всі соціал-економічні формації антагоністичні: побудовані на експлуатації пригнобленого класу панівним класом: рабів — рабовласниками, селянства — феодалами, пролетаріату — буржуазією. Розвиток кожної формації диктується, згідно із принципами діалектики, притаманними їй протиріччями. Наприклад, основним протиріччям капіталізму Маркс вважав протиріччя між суспільним характером виробництва та приватною власністю на засоби виробництва.

Внутрішні протиріччя антагоністичного суспільства за Марксом із неминучістю ведуть до його загибелі. Інструментом переходу від одного ладу до іншого виступає класова боротьба між експлуатованими та експлуаторами.