Анархізм

Суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад). Мета анархізму — створення вільної організації суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною. Ідеї анархізму остаточно сформувалися в 19 столітті.

Хронологічно анархізм поділяється на:

- індивідуалістичний (Штірнер, Прудон);

- колективістський (Бакунін);

- комуністичний (Кропоткін).

Мак Штірнер (1806 – 1856) та Пьєр Жозеф Прудон (1809 – 1865) вважали, що ліквідовація мирним способом будь якого примусового ладу (держави, законів) приведе до соціально справедливого існування кооперацій - виробничих кредитних і споживчих асоціацій, діяльність яких ґрунтуватиметься на принципі «взаємності послуг» (концепція мутуалізму). Прудон у своїй праці «Що таке власність?» (1840) вважав крадіжкою будь-яку власність, якщо вона отримана без докладання зусиль і (або) шляхом експлуатації. Капітал Прудон переважно трактує як гроші, вважаючи провідною його формою тільки капітал позичковий. Процент, на думку Прудона, — це та єдина форма, в якій втілено неоплачену працю робітника. Прибуток Прудон розглядає як різновид заробітної плати.

Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є процент, то зниження ставки процента “примусовими законами” і зведення її до нуля — це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Керуючись такою логікою, він розвиває ідею “дарового кредиту”. Виступаючи проти грошей, Прудон водночас пропонував надавати через банк робітникам і товаровиробникам безпроцентний кредит у грошовій формі. Надання “дарового кредиту” усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим, на думку Прудона, ліквідує експлуатацію.

Внаслідок такої реформи (надання всім і кожному “дарового кредиту”) здійсниться не лише “злиття класів”, бо залишатимуться лише трудящі, які обмінюватимуться продуктами відповідно до їхньої ціни, уряд теж стане непотрібним, оскільки буде гарантовано справедливість у процесі обміну, усі будуть рівними, і зникнуть джерела конфліктів.

Михайло Бакунін («Держава і анархія»,1873 – осн. теза: «там, де починається держава, закінчується індивідуальна свобода і навпаки») вважав, що анархії можна досягти лише насильницьким способом (стихійним бунтом), Жорж Сорель дотримувався думки, що для цього варто організувати загальний пролетарський страйк.