Додаток 3

СТАВЛЕННЯ ДО СОЮЗУ З МОСКВОЮ

(Дорошенко Д. Історія України: 3 малюнками: Для школи й родини / Передм. та комент. В.А. Смолія, В.М.Рички. — К.: Освіта, 1993. - С. 120)

«Далеко не все українсь­ке громадянство згодне було на унію з Москвою. Відомий козацький ватажок — полковник Богун та ще дехто зі старшини не захо­тіли присягати Москві. Київське духовенство з митрополитом на чолі та­кож було дуже проти спілки з Москвою, і коли йому довелось-таки прися­гати, то «за слізьми світу не бачило», як оповідає су­часник.

Занадто велика різниця у громадському ладі й куль­турі була поміж Україною і Москвою, щоб ця спілка могла довести до добра для України. На Московщині вже давно встановився са­модержавний царський лад, всі стани були зрівняні в своїм безправ'ї перед царсь­ким деспотизмом; над селя­нами тяжіла кріпаччина. Культура стояла дуже низь­ко і мала всі ознаки азіатсь­кої замкненості, суворості, певної відчуженості від усь­ого іноземного, великого ре­лігійного фанатизму, зі страшною нетерпимістю до чужої віри. В Україні — ви­борний уряд від останньо­го сільського отамана до гетьмана, вільні взаємини з усім культурним світом, ве­лика охота до європейської освіти, свобода слова, дум­ки й друку. Не диво, що ця ненатуральна спілка азіатсь­кої деспотії з вільною ко­зацькою республікою дуже скоро почала відчуватися своїми прикритими сторо­нами».

Додаток 4. М. Аркас про Переяславську раду

«...І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звіс­тка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну присла­ти військо. Посли московські — боярин Бутурлін. окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 200 стрільців приїхати у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський пол­ковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина і усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська... Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати; від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до при­сяги. Гетьман зі старшиною домагався, шоб посли московські присяга­ли за царя, шо він вольності й порядки України порушати не буде й во­рогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказати, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьма­на і старшину. Не знати, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір'ї... Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо бу­де вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі москов­ської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізні­ше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умов­ляться про українські порядки...» (Козацькі ватажки та гетьмани України, -Львів, 1991. - С. 70-71)

2. Як ви вважаєте, чому Хмельницький і старшина, незважаючи на від­мову московських послів, склали присягу?

Документ 3. Із повідомлень українського шляхтича Павша

«Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі...

Тамтешні міщани, нерадо прийнятим московітів, роз'їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому...

Сповіщаю, що Кропив'янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Пере­яславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було нака­зано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від депресії того ж дня... Кияни теж цьому були против­ні та не хотіли йти до церкви, але їх, наче бидло, гнали козаки до прися­ги... Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, а після присяги дуже її лаяли. Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духівництво... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зносити­ся з Хмельницьким, не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава, і серед тієї України стався розкол». (Власов В. Історія України. 8клас: Навчаль­ний посібник. — К.:А.С.К., 2000. — С. 131)