Аравійський півострів

Фізико-географічне положення і межі. Фізико-географічна країна Аравійський півострів займає однойменний півострів на південному заході Азії. На північному сході вона межує з фізико-географічними країнами Малою Азією і Месопотамією. На північному заході лише Суецький канал і Суецька затока відділяють країну від Африканського материка. На півночі, заході, півдні і південному сході Аравійський півострів омивають води Середземного, Червоного і Аравійського морів, а також їх заток: Аденської, Оманської і Перської.

Тектонічна, геологічна та орографічна структура, морфоструктура і морфоскульптура. Тектонічно ця країна являє собою Аравійську платформу – частину Африканської платформи, від якої відокремилась у палеогеновий час грабеном Червоного моря і приєдналась до Євразійського материка. Кристалічний фундамент півострова, представлений переважно архейськими сланцями і гранітами, на заході і південному заході виходять на поверхню, проте на більшій частині території він перекритий осадовими юрськими, крейдовими і палеогеновими відкладами, що залягають горизонтально, – пісковиками, вапняками тощо.

У неогеновий час на півострові відбувались інтенсивні вертикальні рухи, які супроводжувались утворенням розломів, уздовж яких на поверхню інтенсивно виливалася лава. Завдяки цьому утворилися величезні за площею лавові плато (харра) з невеликими вулканами, які найбільш характерні для центральної частини півострова.

У геоморфологічному відношенні Аравійський півострів являє собою поєднання денудаційних пластових і цокольних рівнин, плато і плоскогір’їв з середніми висотами від 400 до 1000 м, які чергуються з окремими гірськими хребтами, і акумулятивних пластових рівнин. Денудаційні пластові рівнини мають різний, моноклінальний і горизонтальний характер залягання пластів. У місцях моноклінального залягання осадових порід в центральній частині Аравійського півострова сформувався куестовий рельєф. Тут також багато лавових полів “харра”. Гірський характер має рельєф окраїн півострова. Гірські масиви, що тягнуться вздовж узбережжя Середземного (гори Ліван і Антиліван) і Червоного (гори Хіджаз і Йєменські) морів, приурочені до зон ріфтогенної активізації, мають платоподібні поверхні і круті схили у вигляді східців, що підносяться над прибережними низовинами. Висота Лівану і Антилівану перевищує 2000 м, а найвища точка г. Курнет-ес-Сауда має висоту 3083 м. Ці гори складені вапняками, доломітами, пісковиками і мергелями, тому в ряді місць розвиваються карстові процеси. Гори Хіджаз і Йєменські здіймаються до 3500 м і більше. Вони складені з базальтів і вапняків, мають загострені піки, глибокі урвища і провалля. В будові гір значну участь беруть вулканічні породи, що утворюють у багатьох місцях великі лавові покриви, серед яких височіють конуси згаслих вулканів. У кратері одного з таких вулканів, що підноситься серед прибережної низовини Аденської затоки, розміщене місто Аден.

Брилово-складчасті Оманські гори, які тягнуться вздовж південно-східного узбережжя півострова, на відміну від іншої частини півострова утворилися в альпійську складчастість, мають круті схили і сягають 3000 м висоти.

У формуванні рельєфу значна роль належить процесам аридної денудації і еолового переносу, тому тут широко поширені пустельні форми рельєфу. Понад 1 млн. км², тобто третину території півострова, займають піщані пустелі (ергі). Рельєф піщаних пустель представлений дюнами, пасмовими, барханними і барханно-горбистими пісками. Найбільшою з піщаних пустель є пустеля Руб-ель-Халі, що займає південну частину внутрішньої Аравії і являє собою високу рівнину, що велетенськими східцями поступово знижується з заходу на схід від 500 до 100 м над рівнем моря. Великі простори пустині займають дюнні і пасмові піски. Висота дюн іноді перевищує 140-150 м. В ряді місць пустелю перетинають численні сухі долини річок – ваді. Північніше Руб-ель-Халі розміщується пустеля Малий Нефуд або Дехна, ще північніше – Великий Нефуд з барханами і дюнами до 100 м заввишки. Бархани іноді перериваються виходами острівних гір. Піски в цих пустелях мають червоний колір, оскільки матеріалом для них слугували червоноколірні піщаники. Північніше Великого Нефуда розташована щебнисто-гіпсова Сірійська пустеля, яка має плоску поверхню, але ускладнена великими замкненими зниженнями, в яких губляться численні сухі русла річок – ваді. Захід і південь Аравійського півострова зайнятий суворими кам’янистими пустелями – хамадами (гамадами).

Клімат Аравійського півострова тропічний аридний (або пустельний) постійно сухий і жаркий.Протягом всього року тут панує континентальне тропічне повітря, що обумовлює майже повну відсутність опадів. У деяких районах по кілька років підряд не буває жодного дощу. Аравія отримує максимальну для земної кулі кількість сумарної сонячної радіації (220 ккал/см²) і висока температура повітря тримається там протягом всього року. Середня січнева температура дорівнює +20⁰С, середня липнева +25…+30⁰С. Абсолютний максимум досягає +45…+55⁰С. Дуже характерні великі добові амплітуди коливань температури: за кілька годин нестерпна денна спека може змінитися льодяним холодом ночі.

Навесні в Аравії часто дме жаркий і сухий вітер хамсин (“вітер 50 днів”), який висушує все живе. Влітку у внутрішніх частинах півострова періодично дме жаркий ураганний вітер – самум. Араби називають його “вогняним вітром” або “диханням смерті”. Коли дме самум, температура підвищується до +50⁰С, а відносна вологість знижується до 10, а іноді і до 0 %. За таких умов дуже підвищується випаровування з організму, настають сильна головна біль, блювота, а іноді і смерть. Самум дме 2-3 години, але лютує він лише 15-20 хвилин, після чого сила його падає.

На більший частині території випадає не більше 150 мм атмосферних опадів. Так, в Адені лише 4 дні на рік буває з опадами. У деяких районах аравійських пустель між двома дощами проходить кілька десятиріч. Виключенням з цього є райони окраїнних гір. На західних, навітряних схилах Ліванських гір з середземноморським типом клімату випадає понад 1000 мм опадів на рік, а в окремих місцях навіть до 2000 мм. На висоті понад 1000 м тут випадає сніг, що тримається 4-4,5 місяця. На навітряних, південних схилах Йєменських гір випадає 750-1000 мм опадів на рік, що пов’язано з дотичною дією південно-західних мусонів з Індійського океану.

Внутрішні води. Пустельний клімат визначив характер гідрографії Аравійського півострова. Тут майже немає річок з постійними водотоками. Багато сухих русел – ваді, що лише тимчасово, під час дощів, наповнюються водою. В окремих частинах Аравії довжина ваді досягає 800-900 км. Вважають, що ваді варто розглядати як спадщину більш вологішого, плювіального періоду. Більш багатші на поверхневі води гірські області північного заходу півострову. Із західних схилів Ліванських гір до Середземного моря стікає до десятка річок, але більшість з них має несталий режим з повінню узимку. Найбільшою річкою на північному заході півострова є Йордан, що протікає по дну грабена Гхор між хребтами Ліван і Антиліван, перетинає озера Хула та Тіверіадське і впадає в озеро Мертве море. А найбагатші на поверхневі води Йєменські гори, де невеличкі за довжиною річки мають літню повінь завдяки мусонним дощам. Важливе значення на півострові мають підземні води, які часто залягають близько від поверхні, особливо у ваді. З ними пов’язано поширення оазисів, у яких зосереджена більша частина населення країни.

Рослинність. Значні площі Аравійського півострова вкриті сипучими пісками і щебенем і майже позбавлені рослинності і грунтового покриву. Лише в ложбинах стоку і депресіях зустрічаються ділянки розрідженої рослинності на примітивних пустельних грунтах. Найбільш суттєву роль в рослинному покриві грають ксерофітні напівчагарники (полин, ахілла, солянки) і багаторічні трави (аристида, астрагал) з сильно розвиненою кореневою системою, рослини групи перекотиполе (ієріхонська троянда, їстівний лишайник “манна” тощо). Зустрічаються також безлистий лозоподібний чагарник ефедра і сукуленти – алое, молочай. Досить поширені ефемери: дикий кавун колоцинт, козелець, джузгун, аїстник та ін. На такирах, що містять воду, розвиваються синьо-зелені водорості. В оазисах росте фінікова пальма. Вздовж узбережжя Перської затоки росте кокосова пальма. На схилах Йєменських гір типові рідколісся з акацій, деревоподібних молочаїв, мімоз, сикомори, гігантського драконового дерева, ладанного дерева.

Тваринний світ Аравійського півострова досить різноманітний і характеризується поєднанням пустельних африканських і азіатських видів. Із копитних характерні газелі, антилопи, дикий осел онагр. Хижаки представлені гієною, шакалом, великовухою лисицею фенек. Хижі кишки на рівнинах представлені каракалом, а в горах – леопардом. Серед птахів типові рябки, куріпки, жайворонки, зрідка зустрічається майже знищений страус. Як і скрізь в пустелях широко представлені плазуни: змії (кобра, гюрза, гадюка), ящірки (агама).

25 грудня 2006 р. Лекція з курсу “Фізична географія материків і океанів” доц. Міхелі С.В.