Месопотамія

Фізико-географічне положення і межі. Фізико-географічна країна Месопотамія розміщується на Месопотамській низовині в басейнах річок Тігр і Євфрат, звідси і назва – Месопотамія, тобто Межиріччя. Месопотамія – це один із найдавніших центрів цивілізації. На її території вже 3-4 тисячі років тому виникли перші держави на базі зрошувального землеробства. За переказами, саме тут, 3700 років до н.е. були створені висячі сади для цариці Давнього Вавилону Семіраміди. Його вважають однім з найбільш мальовничих і найбільш давніх “сьомі чудес світу”. Після розгрому Вавилону Ассирією сад був знищений і його точно визначене місцеположення невідоме.

На півночі і сході Месопотамія межує з фізико-географічною країною Передньоазіатські нагір’я, на заході і півдні – з фізико-географічною країною Аравійський півострів. Своїм південно-східним краєм Месопотамія виходить до Перської затоки.

Тектонічна, геологічна та орографічна будова, морфоструктура і морфоскульптура. У тектонічному відношенні Месопотамія приурочена до крайового прогину між Альпійсько-Гімалайським геосинклінальним поясом і Аравійською платформою. Вона складена палеогеновими і неогеновими пісковиками й вапняками, а також антропогеновими алювіальними відкладами річок Тігр і Євфрат. Потужність відкладів становить кілька тисяч метрів. Давніші породи виходять на денну поверхню лише по окраїнах країни.

Поверхня Месопотамії переважно рівнинна. За гіпсометричним положенням її поділяють на дві частини: Верхню Месопотамію або Джезіре і Нижню Месопотамію або Ірак-ель-Арабі. Межа між ними проходить північніше м. Багдада. Верхня Месопотамія – це висока (200-450 м), плоска, місцями горбиста і розчленована глибокими річковими долинами рівнина. Її поверхня поступово знижується на південний схід і обривається стрімкими уступами заввишки 100 м. Нижня Месопотамія – це ідеально плоска низовина з висотами не більше 100 м, поверхня якої поступово знижується до узбережжя Перської затоки.

Основними типами морфоструктури є акумулятивні і акумулятивно-денудаційні пластові рівнини. Морфоскульптура Месопотамії представлена ерозійними і аридно-ерозійними (сухі русла річок – ваді), а також суфозійними (великі замкнені депресії – себхи) формами рельєфу. Характерною рисою поверхні є форми антропогенного іригаційного рельєфу: канали, вали, дамби.

Клімат Верхньої Месопотамії субтропічний середземноморського типу. Влітку тут переважають сухі тропічні повітряні маси, які приносять північно-західні вітри із східної периферії Азорського максимуму, і переважає ясна, суха погода. Взимку сюди проникають циклони з Атлантичного океану і тоді випадають опади, річна кількість яких становить 300-350 мм. Клімат Нижньої Месопотамії – тропічний континентальний. Майже весь рік вона заповнена сухими тропічними повітряними масами і тут випадає не більше 200-100 мм за рік. Чітко виражений дощовий період у Нижньої Месопотамії відсутній, дощі випадають рідко, але, як і у Верхньої Месопотамії, переважно взимку.

Літо на всій території Месопотамії дуже жарке. Середня температура найтеплішого місяця перевищує +30⁰С, а максимальна температура може сягати +45…+55⁰С. З Аравії часто дмуть гарячи вітри типу сірокко, які приносять спеку, пил і пісок. Середня температура найхолоднішого місяця складає +7…+10⁰С (з півночі на південь), проте під час вторгнення холодних повітряних мас з Центральної Азії можливе зниження температури до –10…–15⁰С і випадає сніг. Морозів не буває лише на узбережжі Перської затоки.

Внутрішні води. Річкову сітку Месопотамії представляють дві великі річки Азії – Тігр і Євфрат. Вони беруть початоку сусідніх, добре зволоженихгірських районах, тому у Верхній Месопотамії ці річки повноводні. У нижній течії, внаслідок малої кількості опадів і значного випаровування, а також використання води на зрошення вони сильно мілішають і розпадаються на численні рукави. Річки мають дві повені. Навесні, коли в горах тануть сніги, відбувається головна повінь, під час якої витрати Тигру збільшуються в 10 разів, а Євфрату – у 7 разів. Взимку, коли починають випадати опади, рівень їх піднімається знову. Влітку річки дуже міліють.

Річки Месопотамії судноплавні. По Шатт-ель-Арабу до Басри під час припливів доходять великі морські судна. Вище річки придатні лише для місцевого судноплавства. Ще і досі для плавання на незначні відстані використовуються плетені і обмазані смолою човни, а також плоти на овечих бурдюках.

Рослинність і тваринний світ. Рослинний покрив Месопотамії напівпустельний і пустельний. Напівпустельна рослинність характерна для Верхньої Месопотамії, яка отримує більшу кількість опадів. У весняний час там пишно розквітають ефемери, а іншу частину року у ландшафті панують сухі трави і колючі чагарники. На схилах височин зустрічаються окремі деревця: дуб, фісташка. На більш сухих берегах річок ростуть низькорослі, але густі заплавні ліси (місцева назва – ахраш) із євфратської тополі, верби, тамариксу. Заболочені заплави річок вкрити очеретом, який іноді сягає значної висоти і створює непрохідні зарості. Для Нижньої Месопотамії характерна бідна полинно-солянкова пустельна рослинність на сіроземах і солончаках. На півдні країни, особливо в дельті Шатт-ель-Араб, з’являється фінікова пальма як в дикому, так і в культурному стані. Фініки – основа харчування місцевого населення.

З культурних рослин найбільше значення мають бавовник, рис, пшениця, ячмінь, тютюн.

З тварин зустрічаються гієна, каракал, шакал, кабан, дикий осел онагр, антилопи, дикобраз, леопард. Ще порівняно недавно тут водився лев. Багато гризунів, плазунів, членистоногих. Справжнім лихом для сільського господарства є сарана, яка іноді розмножується тут у величезній кількості. Вздовж річок в заростях очерету багато водоплавних птахів – фламінго, чапель, пеліканів.