№ 49. Українська орфографія відбиває такий випадок асиміляції за глухістю:
а. асиміляцію префікса з- перед глухими [к], [п], [т], [ф], [х]
б. асиміляцію кінцевого приголосного [з], що закінчує префікси роз-, без-, через- перед глухими [к], [п], [т], [ф], [х]
в. асиміляцію префікса з- перед глухими кореня
г. асиміляцію префікса с- перед глухими [к], [п], [т], [ф], [х]
№ 50. Фонетичне подовження є наслідком:
а. інтервокальної позиції сполуки „приголосний + [j]”
б. повної прогресивної асиміляції м’яких приголосних з наступним [j]
в. збігу двох однакових приголосних на межі морфем після занепаду зредукованих
г. повної прогресивної асиміляції твердих приголосних з наступним [j]
№ 51. Фонема виконує такі функції:
а. конститутивну, ідентифікаційну, диференціювальну
б. конститутивну, ідентифікаційну, дистинктивну
в. конститутивну, інтегрувальну, дистинктивну
Г. конструктивну, ідентифікаційну, дистинктивну
№ 52. До основних варіантів фонеми належать:
а. факультативні, додаткові, комбінаторні
|
|
Б. позиційні, комбінаторні, факультативні
в. анатомо-фізіологічні, акустичні, функціональні
г. конститутивні, ідентифікаційні, дистинктивні
№ 53. Конститутивна функція фонеми полягає у тому, що фонеми:
А. є матеріалом для творення одиниць вищих мовних ярусів – морфем і слів
б. є тим матеріалом, з якого утворюються звуки
в. є матеріалом для творення слів і речень
г. є засобом розрізнення звуків
№ 54. Ідентифікаційна функція фонеми полягає у тому, що:
а. завдяки фонемам людина розпізнає значення слів і речень
б. фонеми, розрізняючи звукові оболонки слів і морфем, вносять тим самим розрізнення у їх значення
в. за допомогою цієї функції ми розрізняємо звуки
Г. із суцільного потоку мовлення людина вловлює окремі звуки та розпізнає їх як реалізації тих чи інших фонем
№ 55. Дистинктивна функція фонеми полягає у тому, що фонеми:
а. є матеріалом для творення морфем і слів
Б. розрізняють звукові оболонки слів і морфем, вносячи тим самим розрізнення у їх значення
в. розрізняють частини мови
г. вносять розрізнення у звукову систему мови
№ 56. Звуки, які виступають замість головного вияву фонеми внаслідок впливу сусідніх звуків, називаються:
а. факультативними варіантами фонеми
б. додатковими варіантами фонеми
В. комбінаторними варіантами фонеми
г. позиційними варіантами фонеми
№ 57. Звуки, які можуть виступати замість головного вияву фонеми і збігаються з головними виявами інших фонем, називаються: