Правопис складнжх географічних назв і прізвищ

У мові є багато географічних назв, які являють собою складні слова. Вони пишуться разом і через дефіс.

Разом пишуться географічні назви:

1) першою частиною яких є прикметник: Новосілки, Суходоли;

2) першою частиною яких є числівник: Семигори, Трилісиці.

3) першою або другою частиною яких є дієслово: Звенигородка, Богуслав;

4) з обома іменниковими частками: Раймісто, Уст й луг;

5) з обома іменниковими основами, другою з яких є -град, -город, -піль, -поль, -ціле, -абад: Павлоград, Тернопіль, Бориспіль.

Через дефіс пишуться складні географічні назви:

1) утворені з двох повних іменникових основ без сполучної літери: Пуща-Водиця, Австро-Угорщина;

2) утворені від поєднання двох особових імен або імені й прізвища чи прізвиська: Івано-Франківськ.

3) утворені з двох прикметникових основ: Західно-Сибірська рівнина.

4)сполучення іменника і прикметника, який стоїть після нього (постпозитивне означення); Рава-Руська, Новгород-Сіверський;

5) утворені поєднанням повнозначних іншомовнн слів: Нью-Йорк, Лас-Вегас.

6) словосполучення, до складу яких входять службові слова: Ростов-на-Дону. Географічні назви нерідко являють собою словосполучення, які пишуться окремо:

1) сполучення іменника з препозитивним узгоджувальним прикметником: Західна Європа, Далекий Схід;

2) сполучення іменника з препозитивним чи постпозитивним від прикмети й новим числівником: Третя Рота, Теремки Перші;

3) сполучення імені та прізвища, імені й по батькові: Івана Франка, станція Тараса Шевченка;

4) складні офіційні прізвища, псевдоніми: і прізвиська: Карпенко-Карий, Драй-Хмара.