Привласнювати — присвоювати

Привласнювати — видавати чуже за своє: привласнювати цууку працю, привласнювати майно, привласнювати землю, при­власнювати чиюсь ідею.

Присвоювати — надавати комусь службового або почесного звання: присвоювати звання полковника, присвоювати почесне звання лейтенанта.

Запроваджувати — впроваджувати (упроваджувати) -^-втілювати (утілювати)

Запроваджувати — вводити щось нове, установлювати, ро­бити звичаєм: запроваджувати семигодинний робочий день, за­проваджувати в життя.

Впроваджувати (упроваджувати) — переважно вводити щось у дію, в практику: впроваджувати економічні реформи, впрова­джувати посіви високоврожайних кормових культур.

Втілювати (утілювати) — здійснювати задум, мрію тощо в процесі практичної діяльності (звичайно в конкретних формах і справах); втілювати задуми, втілювати ідеї в життя. Головний — основний

Головний — 1) прикметник від голова: головний біль, голов­ний убір; 2) найважливіший, найсуттєвіший: головний зміст (ме­тод, напрям, підсумок, показник, представник, приз); головна мета (перешкода, порада, причина, тенденція, умова); головне джерело (завдання, питання); 3) який перебуває в центрі чогось: головний вхід (корпус [університету], під'їзд); головна дорога; 4) який очо­лює що-небудь, старший над кимось тощо: головний агроном (еко­номіст, лікар); головне підприємство/управління.

Основний — вживається зі словами: основний засіб (закон, зміст, колектив, мотив, напрям, показник, факт, фонд); основна група (маса, причина, робота, споруда, умова); основне вироб­ництво (завдання, значення, питання).

Зумовлювати — обумовлювати

Зумовлювати — бути причиною чогось, створювати умови для виникнення чогось, викликати щось, спричиняти; будучи умовою існування або формування чогось, визначити його якість, характер, специфіку: Глибокі теоретичні знання зумовили успіх ученого.

Обумовлювати — обмежувати якоюсь умовою, застережен­ням; ставити у залежність від певних умов: обумовлювати угоду | певним терміном, обумовлювати чимсь свою участь.

Надіятися — сподіватися

Надіятися — 1) мати надію, очікувати на щось приємне й бути впевненим у можливості його здійснення: Хотілось вірити й на­діятися; 2) покладатися на когось, щось: надіятися на товариша.

Сподіватися — чекати когось або чогось: сподіватися на краще.