Як висловити здивування

О! Невже?

Це не так?

Не може бути?

Та невже?

Уявіть собі тільки!

Хто б міг подумати?

Я не можу повірити цьому.

Як дивно!

Як Ви мене здивували!

Подумати тільки!

Запам'ятайте!

Згідно з рішенням — відповідно до рішення

Для передання значення відповідності синтаксичними засо­бами в сучасній українській літературній мові є дві нормативні прийменниково-відмінкові форми: згідно з + орудний відмінок імен­ників, відповідно до + родовий відмінок іменників.

Звіт

Звіт — це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статис­тичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові — на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Схема звіту така:

1) у заголовку, крім слова Звіти, подаються відомості про те, яка організація чи установа звітує, за який період, за який вид роботи;

2) у вступній частині вказується коло завдань, які було по­ставлено перед організацією чи установою за звітний період;

3) наступна частина звіту має містити точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів;

4) у звіті мають бути висновки, пропозиції, перспективи на майбутнє;

5) підпис відповідальної особи установи чи організаціїабо службової особи, яка писала звіт;

6) дата складання звіту;

7) печатка установи (якщо це потрібно).

Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логічною по­слідовністю викладу матеріалу й містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і висновки.

Якщо звіт дуже великий за обсягом, частини його матимуть заголовки, які повинні бути короткими й відповідати змістові.

Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь ро­боту, знайти в ній позитивне та негативне, зробити висновки,, на­мітити перспективи.

Зразок звіту:

Звіт

про педагогічну практику з 10.02.99 по 22.03.99 студентки філологічного факультету Доценко І. П.

Педагогічну практику проходила у 115-й школі м. Києва. У школі було створено всі умови для проходження практики. Всі вчителі української мови й літератури мають великий стаж ро­боти, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови й літератури достатньо обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Протягом усього пе­ребування в школі я мала змогу отримувати консультації як від учителів-предметників і класних керівників, так і від адміністрації школи.

Під час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювались. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Практика у школі допомогла виробити багато прак­тичних умінь і навичок. Я навчилася:

1) проводити уроки різних типів з української мови й літе­ратури;

2) перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та ана­лізувати їх;

3) планувати роботу з розвитку мовлення;

4) працювати над наочністю у класі, виготовляти дидактич­ний матеріал для уроків;

5) організовувати позакласну роботу з української мови та

літератури;

6) проводити класні години.

Під час проведення уроків як із мови, так і з літератури з подання нового матеріалу, в його закріпленні особливих труднощів не було. Складніше проводити уроки аналізу контрольних робіт чи диктанту, а також уроки з розвитку мовлення.

За час педагогічної практики проводила позакласну роботу зі спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень української мови. До шевченківських свят «В сім'ї вольній, новій...» випустила з уч­нями стіннівку.

Які ж труднощі були під час практики?

1. Не завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати роботу з нею. Найчастіше наочність виконувала - лише ілюстративну функцію, а не була важливим органічним еле­ментом уроку.

2. Важко встановлювати зв 'язок уже вивченого учнями ма­теріалу з тим, що вивчається, а також показувати перспективу практичного його використання.

3. Не завжди вдало могла визначити виховну мету уроку, хоча протягом уроку її забезпечувала.

4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан дітей на уроці й намагалася утримувати увагу зауваженнями до класу.

Висновки:

1. Педагогічна практика поглибила, закріпила знання з фахових і психолого-педагогічних дисциплін, здобуті в інституті, та дала змогу застосувати їх на практиці.

2. Виробила вміння проводити різні типи уроків,, застосову­вати різні методи й форми роботи, які активізують пізнавальну

діяльність учнів.

3. Закріпила впевненість у правильності вибору професії й фа­ху, викликала прагнення вивчати спеціальні та психолого-педа-гогічні дисципліни у вузі, вдосконалювати свої педагогічні здіб­ності, розширювати свою ерудицію.

4. Дала змогу відповідно до знань з педагогіки, психології й фізіології проводити навчально-виховну роботу з дітьми серед­нього шкільного віку.

5. Показала функції класного керівника й дала змогу випро­бувати себе в них.

6. Дала змогу протягом шести тижнів спостерігати за на­вчально-виховною роботою в школі, аналізувати її й робити вис­новки

22.03.99 (підпис).