Особливості відмінювання іменників II відміни

До II відміни належать: а) іменники чоловічого роду з нульо­вим закінченням: (день, обрій, дім) та із закінченням -о (батько, Петро)', б) іменники середнього роду з закінченням -о, -е (озеро, небо, море, поле) та -я (орф. -я) (щастя, життя, міжгір 'я), крїм тих, які під час відмінювання набувають суфіксів -ат; -ят-, -ен- (теляти, курчати, імені).

При відмінюванні іменників II відміни слід звернути увагуна деякі складні для вживання відмінкові форми.

У родовому відмінку іменники чоловічого роду мають закін­чення -а(-я) та -у(-ю) залежно від їх лексичного значення.

Закінчення -а(-я)

мають іменники, які означають: назви істот, осіб: учителя, то-

вариша, вола. Діда Морози; назви конкретних обчислюва-

них предметів: клена, ножа, глобуса, зошита; назви мір довжини, площі, ваги, об'єму, часових проміжків: -метра, гектара, кілограма, - кілометра, тижня, місяця, карбованця (але року, віку); іменники з термінологічними значеннями: квадрата, ато ма, ромба, відмінка, числівника, підмета; власні назви населених пунктів: Києва, Харкова, Лондона, Обухова; гідроніми з наголошенимзакінченням: Дніпра, Дінця,Дністра (але Нілу, Єнісею); назви місяців, днів тижня: жовтня, понеділка, вівторка, четверга; зменшені форми (садка, ліска, ярка),

Закінчення -у(-ю)

мають іменники, які означають:назви збірних понять: колективу

люду, ансамблю; назви маси, речовини: чаю. бензину (але хліба, вівса); назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, театру, комісаріату; назви будівель та їх частин: вокзалу, палацу, поверху, коридору (з наголосом на закінченні — -а(-я): млина, гаража, куреня; уназвах архітектурних деталей: карниза); назви явищ природи: дощу, вітру, туману, граду; назви держав і територій: КавказуДонбасу, Китаю, Казахстану; назви абстрактних понять, станів,процесів, суспільних і наукових течій: руху, мітингу, польоту, бігу; назви відчуттів: болю, жалю, страху; назви просторових понять: лугу, майдану (але горба, хутора);

назви ігор, танців: футболу, хокею,вальсу (але гопака, козачка);

терміни іншомовного походження: синтезу, імпульсу, сюжету.

Деякі іменники мають паралельні закінчення -а(-я) чи -у(-ю) залежно від: а) значення: каменя (великого) — каменю (назва ма­теріалу); листопада (місяця) — листопаду (пори опадання листя);

блока (частини споруди) — блоку (об'єднання держав); б) наголосу:

моста — мосту; стола — столу; полка — полку.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого та серед­нього роду, що означають назви істот, мають закінчення -ові, -еві (-єві) та -у (-ю): Петрові, начальникові, журавлеві, немовляткові і Павлу, шахтарю, добродію, немовлятку. Якщо поряд вживаються два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший із них слід вживати із закінченням -ові (-еві, -єві), а наступний — з -у(-ю):

директорові Кравчуку Андрію Петровичу, деканові Голубенку (закінчення -ові, -еві (-єві) переважають у назвах істот, -у(-ю) —у назвах неістот).

У знахідному відмінку однини іменники, що називають кон­кретні предмети, мають паралельні форми: купив плащ \ плаща:

. знайшов олівець і олівця.

В орудному відмінку поряд із закінченнями -ом, -ем (-єм) (май­даном, болем) вживаються закінчення -ям: знанням, обличчям та -им, яке мають прізвища на -о», -ев (-се), -ів (-їв}, -ин, -ін (-їн);

Виноградовим, Гаршиним (але Дарвінам, Чаплінам).