Прийменники

1. Разом пишуться:

а) Складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді — трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: вн а слідок (ун а слідок), впод о вж (упод о вж), з а мість, навк о ло, наперед о дні, наприкінц і, щ о до.

б) Складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: з а для, зар а ди, навпр о ти, окр і м, п о за, пом і ж, п о над, попер е д, пос е р е д, пр о між.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із -: з-за (із-за), з-над, з-п е ред, з-під (із-під), з-п о за, з-п о між, з-п о над, з-п о під, з-п о серед, з-пр о між.

3. Окремо пишуться прийменникові сполуки у(в) р а зі, під кін е ць, під ч а с, щ о ж до.

Сполучники

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адж е, ан і ж, втім, зат е, м о вби, н а чеб, н а чебто, нем о в, нем о вби, нем о вбито, нен а че, нен а чебто, н і би, н і бито, ніж, о тже, от о ж, прит і м, прит о му, прич і м, прич о му, прот е, с е бто, т о бто, ц е бто, щоб, якб и, якщ о; також слова: аб о що, т о що.

Увага. Сполучники зат е, прот е, щоб, якб и, якщ о, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:

Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?

Сполучники якб и, якщ о можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенника що за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:

Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!

Якщо хочеш, допоможу тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а) Сполучники з частками б, би, ж, же: аб о ж, адж е ж, ал е ж, а я к же, бо ж, кол и б, кол и б то, о тже ж, хоч а б, х о ч би.

б) Складені сполучники: дарм а що, для т о го щоб, з а мість т о го щоб, з т и м щоб, з т о го ч а су як, незваж а ючи (невваж а ючи) на те що, п і сля т о го як, при ць о му, та й, т а к що, тимч а сом як, том у що, у м і ру т о го як, ч е рез те що й под.

3. Через дефіс пишуться сполучники от о ж-то, т и м-то, т і льки-но, том у -то.

Частки

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ін.).

А. Словотворчі частки пишуться разом, окремо або через дефіс.

1. Разом пишуться:

а) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аб и що, аб и як, аніск і льки, анітр о хи, анічог і сінько, ані я к, дед а лі, д е коли, д е котрий, д е щиця, д е що, чимал е нький, чим а ло, щов е чора, щогод и ни, щод е нник, щодн я, щодоб и, щод у ху, щонайкр а щий, щопр а вда, щор а зу, щос и ли, якб и, якнайшв и дше, яком о га, якщ о та ін.

б) Частки би (б), то, що в складі сполучників: щоб, якб и, нем о вбито, н і бито, аб о що, і частка же (ж) у складі стверджувальних часток авж е ж, ат о ж (див. ще § 32).

в) Частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах: буд у ється, на ї вся (на ї всь).

г) Частка -сь у складі займенників і прислівників: котр и йсь, котр а сь, котр е сь, як и йсь, як а сь, як е сь; десь, кол и сь, хтось, щось.

д) Частка не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частки не вживається: нев і льник, нег о да, нед у га, н е жить, немовл я, нен а висть, н е ук; невгас и мий, незліч е нний, невп и нний, невсип у щий, нег а йний, нен а висний, ненаст а нний, непох и тний, нест я мний; невд о взі, нев и нно, невп и нно, незаб а ром, непор у шно, несамов и то, несказ а нно.

З дієсловами не пишеться завжди окремо, крім тих, що без не не вживаються: нев о лити, незч у тися, нен а видіти, нест я митися, і тих, яким частка не надає нового значення: незд у жати (хворіти), непок о їтися (хвилюватися), несл а вити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частка не може писатися й окремо: не зд у жати (не змогти), не сл а вити (не прославляти).

е) Частка не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах у неповній мірі: недобач а ти, недовик о нувати, недод е ржати, недоїд а ти, недок а зувати, недол ю блювати, недооц і нювати, недоплат и ти, недочув а ти; недов и конаний, недод е ржаний, недозр і лий, недок а заний, недооц і нений, недоп и саний, недор о слий, недоч у тий; нед о биток, нед о їдок, недокр і в’я, нед о лік, нед о літок, недор і д, недост а ча, недос я жність, недот е па, недоторк а нність, нед о ук. Якщо частка не виступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксом до, вона пишеться з таким дієсловом окремо: він недочув а в, але: Він не дочув моїх слів.

є) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невм і ння, нев о ля, неврож а й, нед о ля, непр а вда, неспод і ванка; небалак у чий, невд а лий, невес е лий, невч е ний, нед о брий, незбагн е нний, немал и й, неписьм е нний, несміл и вий; неаб и хто, неаб и який; невдог а д, невж е, невп а м’ятку, невтямк и, нег а дано, недал е ко, недарм а, нед у рно, н е хотя, а також незваж а ючи на..., невваж а ючи на..., нем о в, нен а че.

Примітка. Частка не пишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять: дал е ко, з о всім, аж ні я к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

ж) Частка не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незак і нчена пр а ця, нез’яс о вані пит а ння, нержав і юча сталь, неспрост о вані ф а кти.

з) Частка ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від дальшого займенника прийменником, і з прислівниками: ніхт о (нік о го), ніч и й (нічи ї м), ніщ о (ніч о го), ні я кий (ні я кому); н і де й нід е, ніз а що, нізв і дки, нізвідкіл я, н і коли й нік о ли, нін а що, ніск і льки, нітр о хи, ні я к.

2. Окремо пишуться:

а) Частка що в сполуках дарм а що, т і льки що, хіб а що, щ о ж до.

б) Частка то в експресивних сполученнях що то за, що то, чи т о, які виконують функції підсилювальних часток.

в) Частка не зі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням: Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання. Але: Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи.

г) Частка не при дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: не м о же не б а чити, не підх о дячи бл и жче, не поспіш а ючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито.

д) Частка не з прикметниками у функції присудка, якщо часткою не заперечується ознака, виражена даним словом: Ця річка не широка (заперечення), але: Ця неширока річка впадає в Дніпро (одне поняття).

Примітка. Якщо між не й відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливе є (був, бул а тощо), частку не слід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує смисл, частку не треба писати разом: Цей будинок не старий (не є старий); але: Цей будинок (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).

е) Частка не з дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова: Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист.

є) Частка не з числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках: не три, не п’ я тий; не ти, не цей, не і нші; не ін а кше, не так; не при..., не на...; не то... не то; також не раз.

ж) Частка не з підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс: не д у же, не з о всім, не цілк о м; не від т о го, не д о сить, не м о жна, не тр е ба; розмовл я ють не по-н а шому.

з) Частка ні, вживана для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту: ні жив и й ні м е ртвий, ні кр о ку д а лі, ні на м а кове з е рн о, ні п а ва ні ґ а ва, ні р и ба ні м’ я со, ні с е ні т е, ні сюд и ні туд и, ні т а к ні с я к.

и) Частка ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка: Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба.

і) Частка ні в складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником: ні в к о го, ні до к о го, ні з ким, ні до ч о го, ні з а що й ні на щ о (з різними значеннями), ні на як о му.

3. Через дефіс пишуться:

а) Частки бо, но, от, то, так и, коли вони виділяють значення окремого слова: ід и -бо; дав а й-но; т і льки-но; так- о т, як- о т; отак и й-то, ст і льки-то, т и м-то, я кось-то; важк и й-таки, вс е -таки, діст а в-таки, т а к-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: ск і льки ж то (написано), ч и м би то (втішити).

Примітка 2. Частка так и пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.

б) Компоненти будь-, -будь, -н е будь, к а зна-, хт о зна- й под. у складі займенників і прислівників (див. § 28, п. 2 б; § 30, п. 3 в).

в) Частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах: не-Євр о па, але в загальних — разом: нелюд и на, неіст о та.

Б. Формотворчі частки пишуться окремо від інших слів, зокрема:

а) Частки хай, нех а й, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу: Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!

б) Частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслова: зайш о в би, пішл а б.

В. Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:

а) Частка же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений.

б) Частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: Нащо то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?