Прислівники

1. Разом пишуться:

а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відн и ні, відтеп е р, дон и ні, дотеп е р, забаг а то, зад о вго, зан а дто, набаг а то, нав і чно, над а лі, над о вго, наз а вжди, наз о всім, н а скрізь, наспр а вді, невтямк и, негар а зд, от а к, от а м, от у т, п і дтюпцем, повс ю ди, под е куди, позавч о ра, поз а торік, потр о ху, утр и чі, якнайкр а ще.

Примітка. Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьог о дні, до з а втра, на з а втра, на п о тім (не відклад а йте цього до з а втра, на з а втра, на п о тім), за баг а то, на баг а то (пор.: забаг а то гул я єш і за баг а то р о ків уп е рше при ї хав, ст а ло набаг а то л е гше й зал на баг а то місць), на добр а ніч, на ур а.

б) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: б е звісти, безперест а нку, вбік, вв е чері, ввіч, вв о лю, вг о лос, вгор і, вг о ру, вдень, вз и мку, взнак и, відр а зу, вкрай, вк у пі, влад, вл і тку, вниз у, вноч і, восен и, вп а м’ятку, впень, впер е д, впер е між, впер е міш, вплав, вплач, вп о перек, вп о ру, враз, вр а нці, вр е шті, вр і вень, вр і вні, вр о зкид, вр о зліт, вр о зсип, вр о зтіч, вряд, всер е дині, вслід, всмак, вщерть, дов е рху, дов і ку, довк о ла, дов о лі, догор и, дод о лу, дод о му, док у пи, дон и зу, дотл а, дощ е нту, з а між, з а мужем, з а очі, запанібр а та, зап і вніч, з а раз, зараз о м, з а світла, зб о ку, зв е рху, зв і ку, згор и, зд у ру, зз а ду, зісп о ду, зн и зу, з о зла, з о кола, зр а зу, зр а нку, зр а ння, зр е штою, зр о ду, зсер е дини, н а бік, н а бір, нав е рх, наверх у, навесн і, нав и воріт, нав и літ, нав і дліг, навідр і з, нав і к, нав і ки, н а віч, наг о ру (але на-гор а), надв е чір, надв о рі, н а дголодь, н а дзелень, надм і р, надм і ру, наз а д, наз а хват, наздог а д, наз у стріч, нан и з, наниз у, наост а нок, наост а нку, нап а м’ять, напереб і й, напер е ваги, напер е д, наперек і р, наперер і з, напівдор о зі, напідп и тку, напок а з, наполов и ну, нап о хваті, напоч а тку, напр и клад, напр о весні, напрол о м, напроп а ле, нар а з, нар е шті, н а р і вні, нар о зхват, нас и лу, н а скоком, насп і д, н а спіх, насп о ді, настор о жі, наяв у, о бік, о біч, одв і ку, оп і вдні, оп і вночі, о пліч, підр я д, п о біч, поблиз у, пов е рх, пов і к, пов о лі, поз а ду, п о ночі, п о пліч, п о руч, п о ряд, посер е дині, поч а сти, скр а ю, сп е реду, споч а тку, уб і к, убр і д, ув е чері, ув і ч, уг о лос, угор і, уг о ру, уд е нь, уз и мку, узнак и, укр а й, ук у пі, ул а д, ул і тку, ун и з, униз у, уноч і, уп е нь, упер е д, упл а в, упл а ч, уп о перек, уп о ру, ур а нці, ур е шті, ур і вень, ур і вні, ур о зкид, ур о зліт, ур о зсип, ур о зтіч, ур я д, усер е дині, усл і д, усм а к, уш и р.

в) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відд а вна, вост а ннє, вручн у, д о гол а, доп і зна, зав и дна, з а молоду, з а ново, зв и сока, зг а рячу, зл е гка, зл і ва, зн о ву, зр і дка, нап е вне, н а р і вні, н а різно, нашвидк у, пом а лу, помал е ньку, потих е ньку, сп о вн а, спр о ста, сп’ я ну.

г) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдв о є, втр о є, вч е тверо й под.; вп е рше, вдр у ге, втр е тє й под.; н а дв о є, н а тр о є, нач е тверо й под.; удв о х, утрь о х, учотирь о х і т. д.; водн о, заодн о, поод и нці, сп е ршу.

д) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічи ю, втім, нав і що, н а що, передус і м, поч і м, поч о му, але: до ч о го, за в і що, за що та ін. в ролі додатків.

е) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вд о світа, впод о вж, завб і льшки, завгл и бшки, завд о вжки, завт о вшки, завч а су, завш и ршки, знадв о ру, навздог і н, н а взнак, навк и дьки, навк о ло, навкруг и, навкул а чки, навм и сне, навпак и, навпер е йми, навпр и сядки, навпрост е ць, навр я д, н а вск а ч, н а вск і с, навскос и, навспр а вжки, н а встіж, навтікач а, навздог і н, наздог і н, на о сліп, напогот о ві, позавч о ра, поз а торік, попідт и нню, спідл о ба.

є) Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): бос о ніж, водн о сталь, лів о руч, мимов о лі, мимо ї здом, мимох і дь, мимох і ть, нас а мперед, натщ е серце, нашвидк у р у ч, об а біч, об і руч, очев и дно, повсякч а с, прав о руч, привсел ю дно, самох і ть, стрімгол о в, тимчас о во, чимд у ж, чимр а з.

ж) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: аб и куди, аб и як, аніск і льки, анітел е нь, анітр о хи, анічич и рк, ані я к; дед а лі, де і нде, д е коли, д е куди; чим а ло; щов е чора, щогод и ни, щод а лі, щод е нно, щодн я, щод у ху, щом і сяця, щом о га, щонайб і льше, щонайд о вше, щонайд у жче, щонайкр а ще, щонайм е нше, щонайш и рше й т. д., щон о чі, щопр а вда, щор а з, щор а зу, щор о ку, щос и ли, щохвил и ни (але: дарм а що, п о ки що, т і льки що, хіб а що, чи що); яком о га, я кось і як о сь (з різними значеннями), якр а з, якнайб і льше, якнайд у жче, якнайд о вше й под.

Увага. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.:

Він повернув убік і Ударив у бік.

Спочатку це не було ясно і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай віри напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку.

Всередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині розділу.

Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста і У купі піску гралися діти.

Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно.

Ми чуємо це вперше й Зайдемо в перше село.

Втім, я не заперечую й У тім спектаклі виступав і я.

У нас чимало досягнень і Чи мало вам допомагали?

Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте?

Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я.

Якось уже воно буде і Як ось і Марко на поріг.

2. Окремо пишуться:

а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без в і дома, без ж а л ю, без кінц я, без кінц я -кр а ю, без кр а ю, без л а д у, без л і ку, без мет и, без н а міру, без путт я, без сл і ду, без смак у, без с у мніву, без уг а ву, без уп и ну, без ч е рги, в з а тишку, в м і ру, в нагор о ду, в н о гу, в о бмін, в обр і з, в п о зику, в ц і лості, до б і са, до впод о би, до г у рту, до д і ла, до заг и ну, до запит а ння, до кр а ю, до кр и хти, до лад у, до л и ха, до лиц я, до м і ри, до ног и, до об і ду, до ост а нку, до п а ри, до пн я, до поб а чення, до пор и, до путт я, до р е чі, до р е шти, до сих п і р, до смак у, до см е рті, до снаг и, до сьог о дні, за год и ни, за дн я, за корд о н, за корд о ном, за рах у нок, за св і тла, з б о лю, з-за корд о ну, з кр а ю в край, з перел я ку, з р а дості, з розг о ну, на біг у, на б і с, на ваг у, на в е сну (але навесн і), на в и бір, на виднот і, на в і дч а й, на відм і нно, на вік у, на г а м у з, на г о лову, на д и во, на дозв і ллі, на ж а ль, на зл о, на зраз о к, на льот у, на м и ть, на ніщ о, на о ко, на пор у ки, на прощ а ння, на р а дість, на р а дощах, на р у ку, на самот і, на світ а нку, на скак у, на сл а ву, на сл о во, на см і х, на с о вість, на с о ром, на ход у, на шк о ду, на щ а стя, над с и лу, не з рук и, ні на гр і ш, під б о ком, під г о ру, під с и лу, по зак о ну, по зм о зі, по зн а к у, по можл и вості, по пр а вді, по с и лі, по с о вісті, по сус і дству, по с у ті, по ч е рзі, по щ и рості, у в и гляді, уві сн і, у п о міч, у стокр а т, ч е рез с и лу, як сл і д, як тр е ба.

б) Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від р а нку до в е чора, день у д е нь, з б о ку на б і к, з дня на д е нь, од и н в од и н, раз у р а з, рік у р і к, час від ч а су.

в) Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: др у гого дня, так и м ч и ном, т е мної н о чі, тим р а зом, тим ч а сом і т. ін.

г) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основн о му, в ц і л о му.

д) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дв о є, по тр о є, по ч е тверо тощо.

3. Через дефіс пишуться:

а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-б а тьківському, по-бойов о му, по-бр а тньому, по-господ а рському, по- і ншому, по-коз а цькому, по-н а шому, по-св о єму, по-сус і дському, по-укра ї нському, по-христи я нському; по-б а тьківськи, по-брат е рськи, по-господ а рськи, по-л ю дськи, по-сус і дськи, по-укра ї нськи; також по-лат и ні.

Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по -: по-соціалдемократ и чному.

б) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-п е рше, по-др у ге, по-тр е тє й т. д.

в) Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аб и -то, б у дь-де, б у дь-коли, б у дь-куди, де-н е будь, д е сь-то, к а зна-де, к а зна-коли, кол и -будь, коли-н е будь, куд и -будь, куди-н е будь, т а к-то, хт о зна-як, як-н е будь.

г) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряд и -год и, десь- і нде, десь- і нколи, сяк-т а к та ін.

д) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-б у дь, віч-н а -віч, всьог о -н а -всього, дал е ко-дал е ко, де-не-д е, кол и -не-кол и, л е две-л е две, ось- о сь, пліч- о -пліч, хоч-не-х о ч, як-не- я к.