Правопис прислівників

Прислівник належить до тих частин мови, що й досі поповнюються новими словами, особливо за рахунок прийменниково-іменникових сполучень (деякі з них пере­йшли у прислівники, інші зберігають ознаки сполучення іменника з прийменником). Щоб розрізняти прислівники і сполучення прислівникового типу, необхідно на основі син­таксичних зв'язків з'ясувати, наскільки збережене значен­ня предметності в іменниках, від яких вони походять.

Разом пишуться:

1) прислівники, утворені від іменника, колишньої корот­кої форми прикметника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником: увечері, востаннє, втроє, внічию, занадто;

2) складні прислівники, утворені від кількох основ: ми­моволі, насамперед, повсякчас, праворуч, тимчасово, привселюдно;

3) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови: абикуди, аніскілечки, деколи, чимало, щодня, якнай­більше.

Окремо пишуться:

1) прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найчастіше в них вживаються такі при­йменники:

без (без упину, без відома, без жалю, без пуття, без сумніву);

в (в нагороду, в міру, в разі, уві сні);

до (до вподоби, до діла, до загину, до краю, до останку, до побачення, до пуття, до цих пір, до смаку, до сьогодні);

з (з розгону, з переляку, з радості, з болю, з жалю);

на (на вибір, на видноті, на віку, на зло, на світанку, на добраніч, на око, на диво);

під (під боком, під силу, під вечір);

по (по змозі, по правді, по суті);

2) прислівникові сполучення, які складаються з повторю­ваних іменників, розділених прийменниками: раз у раз, з боку на бік, день за днем, з року в рік, а також сполучен­ня, утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку: кінець кінцем, одним одна, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

1) прислівники, в яких повторюються основи: рано-вранці, ледве-ледве, зроду-віку, любо-дорого (синонімічні та анто­німічні прислівники);

2) прислівники, в яких повторювані основи розділені при­йменниками, що перейшли у префікси, та частками: всього-на-всього, де-не-де, хоч-не-хоч, коли-не-коли, будь-що-будь;

3) прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по - та суфіксів -и-, -ому-: по-на­шому, по-київськи;

4) прислівники, утворені від префікса по- і порядкового числівника на -е; по-перше, по-четверте;

5) прислівники по-латині, на-гора, десь-колись, десь-інде, десь-інколи, геть-чисто.