Поступово реформація почала поширюватися по всій Європі. Одним із її центрів стала Швейцарія. Великий реформаційний рух тут розгорнувся під впливом ідей Мартіна Лютера. Країна розкололася на католиків і протестантів. Одним із центрів реформації стало м. Женева. Місцеві бюргери прагнули реформи церкви, а тому доброзичливо приймали протестантських проповідників з інших країн. Серед них був і француз Жан Кальвін, якому довелося залишити Францію через звинувачення в лютеранській єресі. У Женеві він започаткував течію в протестантизмі – кальвінізм. Її основні положення він сформулював у праці «Настанови в християнській вірі» (1536 р.) Згідно з його переконаннями, над у усім у цьому світі панує Божа воля. Доля кожної людини визначена Богом наперед: одні обрані для вічного спасіння, іні – прокляті на вічні муки. Але християнин має вірити, що є обраним для спасіння. Показником обраності християнина є успіх у його справі. Це спонукає людино до сумлінної праці й покори перед владою, яка також дається від Бога. Основу кальвіністської церкви становила община віруючих, які самі обирали своїх старшин – пресвітерів і проповідників. Орган, який керував духовними та світськими справами общини, називався консисторія. Головна увага в церковній службі приділялась проповіді й виконанню псалмів. Засуджувалося поклоніння святим мощам та іконам, заохочувалися доноси на тих, хто не виконував ці приписи.
Завдяки великому розповсюдженню праць Кальвіна, його особистому впливові, вчення поширилося у інших країнах Європи, а звідси розповсюдилося в Північній Америці і по всьому світу. Так, у Франції, протестантами якоми опікувався Кальвін, реформатори прийняли „Ларошельське сповідання”, підготоване Кальвіном. Протестанти тут почали називатися гугенотами за прізвищем одного зі своїх керівників – Безансона Гуга. Вчення Кальвіна лягло в основу віровчення Пресвітеріанської Церкви Шотландії, сповідувалось пуританами Англії, частково було прийняте в Англіканській Церкві, а також було прийняте в інших реформатських (кальвіністських) Церквах. У Нідерландах 1571 р. Національний собор в Едмоні прийняв пресвітеріанську кальвіністську систему церковного управління. Однак тут серед протестантів у кальвінізма з’явився богословський противник — армініанство.