Поміркована течія протестантизму: цвінгліанство

Протестантизм – один із головних напрямів у християнстві. Сформувався під час реформації 16 ст. на основі ідеологічної опозиції до римсько-католицької церкви. Особлива увага в протестантизмі приділяється внутрішній, особистій релігійності, а не її зовнішньому прояву.

Осноположником швейцарської реформації був Ульріх Цвінглі, а також автором течії цвінгліанство. Цвінгліанська церква була набагато демократичніша ніж лютеранська. Вона мала республіканський устрій. Проповідники і пастирі обиралися громадою. Вчення Цвінглі було підтримане ремісничими гільдіями Цюриха. Цвінглі дискутує в Цюріху з католиками і здобуває перемогу. Міський магістрат проголошує основною релігією цвінгліанство, а Цвінглі обирається членом міської ради. Він спрямовує подальший розвиток реформації, полемізує з Лютером з питань церковної структури і державного устрою. Цвінглі обстоював республіканський устрій церкви, кращою державною формою правління вважав демократію. Особлива роль у державній структурі відводилася державному пророку, який повинен бути наставником і радником, сповіщати громадянам Божу волю. У. Цвінглі не лише пропагував нову релігію, він активно займався політикою: шукав союзників за кордоном, намагався організувати в Швейцарії союз протестантських кантонів, які б протистояли так званим «католицьким лісним кантонам».

На початку 1523 р. міська рада міста доручила Цвінглі провести реформу церкви. Із церков були забрані ікони, розп’яття, статуї святих, стіни побілені. Замість вівтарів були поставлені прості столи. Церква стала домом молитви, де замість пишної меси з органною музикою прослуховувалися проповіді пастиря. Відмінялися деякі церковні свята, закривалися монастирі, проводилась секуляризація монастирської власності. Разом з тим цвінгліани, які прийшли до влади, провели соціально-політичні зміни.

Цвінгліани захищали дрібну власність селян і ремісників, були рішучими прихильниками республіканського уладу, але противниками монархії. Магістрат Цюриха був демократизований і складався майже із представників бюргерства, головним чином ремісничих гільдій. В місті і кантоні було заборонено лихварство, військовий найм і отримання іноземних пенсій.

На відміну від лютеранства, цвінгіанство суворіше підходило до перевірки церковних установок істинності: для цвінгліанства істиною є те, що підтверджується Святим Письмом. Таїнства фактично заперечуються,сприймаються лише як символи. В зв’язку з цим цвінгліанство розглядається як радикальне вчення.

Цвінгліанство не набуло значного поширення, згодом воно злилося з кальвінізмом.