Політична ситуація у Франції в середині 16 ст

У ХVІ ст. Франція була найбільш централізованою державою Європи. Об‘єднання було завершене у 30-х рр. ХУІ ст. Але збереглись пережитки – провінційні штати. Вони домовлялись з урядом про розмір податку, що падав на провінцію. Економічно Франція відставала від Голландії і Англії, але випереджала Італію, Скандинавські країни.

Упродовж пер. пол. 16 ст. за правління Франциска І (1515-1547) у франції утвердилася абсолютна монархія. Король мав необмежену владу. Головним органом державного управління стала Королівська рада (кілька осіб наближених до короля). Генеральні штати не збиралися, що свідчило про міцну владу короля. В екстрених випадках король скликав нотаблів – призначених ним людей. У короля була армія і розгалужений судово-адміністративний апарат. Важливу політичну роль в часи абсолютизму відігравав королівський двір.

у середині 16 ст. на службі у короля перебувало майже 1500 представників знатних родин. Найбільш впливовою була придврна аристократія. Принци і герцоги Були губернаторами, командували армією і флотом. Від короля одержували пенсії, гроші, посади. Але феодальна знать виступала за колишню самостійність. Провінційне дворянство – “ дворянство шпаги” – проживало за рахунок селянської плати за користування землею. нове дворянство – “люди мантії”, вихідці з буржуазії. Вони відтісняли старе дворянство на друге місце, тримали в своїх руках фінананси. Таким чином, крім знаті, дворянство було опорою абсолютної монархії.

Опорою абсолютизму була також постійна армія з найманців та духовенство. У 1516 р. Франциск І уклав у Болоньї конкордат з папою Римським. За умовами цієї угоди, король міг призначати своїх ставлеників на церковні посади з подальшим затвердженням папою. Проте, постійні суперечності серед панівних станів і загроза народних виступів сприяли зміцненню абсолютної монархії.