Зайнятість населення та безробіття, їх причини, форми, методи оцінки. Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон А. Оукена. Державне регулювання зайнятості

Безробіття – соціально – економічне явище, яке характеризується надлишком робочої сили у виробництві.Безробітний відповідно до законодавства – громадянин, працездатного рівня, який по незалежним від нього причинам (трудового доходу) у зв’язку з відсутністю необхідної роботи, який зареєстрований в державній службі зайнятості, дійсно шукає роботу і згоден до неї приступити. Структура населення згідно стандартів міжнародної організації праці. Основні форми безробіття: 1. Фрикційне – добровільна заміна місця роботи з метою пошуку більш високої заробітної плати, кращих умов роботи. Сезонне безробіття – сільське господарство та курортні роботи. 2. Структурне – яке виникає внаслідок структурних змін у споживчому попиті та технологіях; передбачає «відмирання» старих професій та появу нових. 3 .Циклічне безробіття, яке виникає внаслідок періодичних спадів економічної активності і є наслідком економічної кризи. Фрикційне і структурне безробіття існують навіть в нормально - функціонуючій економіці і складають природний рівень безробіття – тобто безробіття за повної зайнятості, за відсутності циклічного виробництва, коли рівень безробіття складає 5-6%. Соціально економічні наслідки:

втрати ВВП; Закон Оуена. Якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1% то втрати ВВП складають 2,5%. Формула (ВВП(фактичне) – ВВП (потенційне)/ ВВП потенційне) * 100% = В (U фактичне – О природне), якщо В – коефіцієнт чуттєвості, від 2 до 3%. - посилення соціальних конфліктів у суспільстві;- погіршення криміногенної ситуації в країні, зростання злочинності;- індивідуальні витрати – зменшення доходів населення, втрата кваліфікації, психологічні проблеми (стреси, погіршення здоров’я).

Державна політика зайнятості – комплекс економічних, адміністративних, законодавчих та організаційних заходів спрямованих на захист робітників від фінансових втрат, втрат викликаних безробіттям. Види політики зайнятості: 1. Активна політика спрямовання на зменшення безробіття, яка здійснюється за рахунок наступних методів:- організація нових робочих місць шляхом створення системи суспільних робіт;- фінансова допомога для створення нових робочих місць;- активний пошук та відбір робочих місць; - профілактика вивільнення робітників за умов збереження робочих місць з метою навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації. 2. Пасивна політика, яка передбачає виплати безробітним субсидій і надання послуг шляхом підбору робочих місць за допомогою Служби зайнятості.