Паралелізм задач

Метод передбачає розбиття задачі на кілька відносно самостійних підзадач. Найефективніше дана модель реалізовується на MIMD структурі, де кожен процесор виконує свою програму (FORTRAN чи С). Оскільки в даному випадку програмісту самому необхідно контролювати як розподіл даних між процесорами і різними під задачами так і організацію обміну даними між ними, то підхід є більш трудоємкісним від попереднього.

При паралелізмі задач виникають певні проблеми:

- підвищена трудоємність розробки і відлагодження програм;

- на програміста покладається вся відповідальність за збалансоване завантаження програм;

- програмісту необхідно мінімізувати обмін даними між процесорами.

- підвищена небезпека виникнення тупикових ситуацій.

Проте забезпечується висока гнучкість і свобода програмісту у виборі напрямку і особливостей організації паралельної роботи. Крім того, для даної моделі є розроблений великий клас спеціалізованих бібліотек: MPI (Message Passing Interface), PVM (Parallel Virtual Machines).