Форми власності

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що обумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника і засобів виробництва.

Приватна власність. Приватна власність реалізується через найбільш повну взаємопов'язану систему економічних прав, визначених відомими західними економістами (Р. Коузом, А. Алчіаном та ін.) на початку 60-х років нашого століття:

> право володіння, це право виключного фізичного контролю над благами;

> право користування, це право застосування корисних властивостей благ для себе;

> право управління, це право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ;

> право на доход, це право володіння результатами від використання благ;

> право суверена, це право на відчуження, споживання, зміну або знищення благ;

> право на безпеку, це право на захист від експропріації благ і від шкоди збоку зовнішнього середовища;

> право на передачу благ у спадок;

> право на безстроковість володіння благом;

> заборона права на використання блага способом, що наносить шкоду зовнішньому середовищу;

> право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можливість стягнення блага на сплату боргу;

> право на залишковий характер, це право на існування процедур та інституцій, що забезпечують поновлення порушених прав та повноважень.

Державна власність. Ця форма є: загальнодержавною і муніципальною. Від попередніх форм вона відрізняється тим, що абсолютні права власності знаходяться не в окремих приватних осіб і їхніх об'єднань, а у державного інституту публічної, політичної й економічної влади. Держава є верховним розпорядником майна (умовами виробництва).