Основні поняття електронної комерції

Електронна комерція

Конспект – лекцій

Для вищих навчальних закладів

Підготовки молодших спеціалістів

за спеціальністю 5.03050701 " Маркетингова діяльність"

Виконала: Ярмульська Ю.М.

Тема 1. Основні поняття електронної комерції

1. Основні поняття електронної комерції

2. Складовими електронної комерції

3. Категорії електронної комерції

Становлення та розвиток електронної комерції в Україні

Основні поняття електронної комерції

Електронна комерція — технологія торгових дій, за якої взаємодія сторін здійснюється електронним способом на основі стандартів електронного обміну даними в Інтернеті (замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту) і в результаті якого право власності або право користування товаром або послугою передається від однієї особи до іншої.

Часто під електронною комерцією розуміють продаж ма­теріальної і нематеріальних (наприклад, інформації) товарів і послуг електронним способом.

Поняття електронної комерції ширше, ніж поняття «еле­ктронна торгівля». Воно включає наявність свого сайту в ' Інтернеті, віртуального магазину, системи управління ком­панією, використання електронної реклами, маркетингу, моделі «бізнес задля бізнесу» або «бізнес задля споживача».

Електронна торгівля — торгівля, що здійснюється за допомогою електронного документообігу в Інтернеті.

Електронний обмін даними — спосіб, за допомогою яко­го компанії можуть використовувати мережі для ділової взаємодії.

Якщо електронне листування між компаніями — явище звичайне, то електронний обмін даними має на увазі переда­чу великих обсягів інформації, замінюючи великі паперові документи на такі, як рахунки і контракти.

Система електронної комерції містить у собі не тільки операції купівлі/продажу, але і можливість су­проводу процесів генерації попиту на продукцію і послуги, автоматизацію адміністративних функцій, пов'язаних із продажами й обробкою замовлень, а також з удосконален­ням обміну інформацією між партнерами. Розділяють кроки проведення електронної комерції:

- онлайновий маркетинг,

- оформлення'замовлень,

- проведення платежів і підтримка інформації про доставку.

Під електронною комерцією (e-commerce) на сьогоднішній день розуміють здійснення будь-яких форм ділових угод за допомогою інформаційних мереж.

При цьому можуть бути забезпечені:

· он-лайнове надання інформації про товари та послуги;

· он-лайнове оформлення замовлення і видача рахунка;

· он-лайнова оплата й обробка трансакцій.

Слід розрізняти поняття «електронна комерція» та «електронний бізнес».

Так, електронний бізнес (e-business) — будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків компанії з метою створення прибутку.

Таким чином, «електронна комерція» відповідає процесам здійснення продажів, а «електронний бізнес» — бізнесу взагалі.

Виділяють 4 основні групи суб’єктів електронної комерції:

1. Споживачі (С-consumer) — фізичні особи.

2. Бізнесові організації (В-business).

3. Державні органи (G-government, деколи A-administ­ration).

4. Фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб’єктами електронної комерції.

Відповідно до того, як здійснюється взаємодія суб’єктів, виділяють різні напрями електронної комерції (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Напрями електронної комерції

В2С (business-to-consumer) — передбачає надання компаніями товарів та послуг кінцевим споживачам, яскравий приклад реалізації цього напряму — електронні магазини в мережі Інтернет;

В2В (business-to-business) — продаж товарів та послуг через Інтернет між компаніями — прикладом є різноманітні товарні біржі, торгові майданчики в Інтернет.

С2С (consumer-to-consumer) — можливість здійснення угод через Інтернет між фізичними особами — прикладом є електронні аукціони типу www.ebay.com.

С2В (consumer-to-business) — надання послуг фізичними особами бізнесовим структурам.

G2C (government-to-consumer) — надання урядовими установами послуг кінцевим споживачам через Інтернет. Особливістю даного напряму електронної комерції є те, що оплату послуг урядових установ ми здійснюємо наперед (сплачуючи податки). Даний напрям електронної комерції на сьогоднішній день найменш розвинутий, однак має досить високий потенціал, особливо в соціальній та податковій сфері. Серед послуг, що можуть надаватися державою громадянам через Інтернет, можна назвати: заповнення податкових декларацій та збір податків; реєстрація транс­порту; оплата квитанцій за комунальні послуги та штрафів; надання інформації з питань законодавства і права (правові бази даних) та ін.

C2G (consumer-to-government) — напрям, що передбачає надання громадянами послуг державі. Як приклади можна навести: електронні голосування; опитування громадської думки та ін. G2G (government-to-government) — автоматизація відносин і документообігу між державними відомствами та між відомствами різних держав.

В2G (business-to-government) — надання комерційними компаніями товарів та послуг державним установам. Даний напрямок проявляється останнім часом у використанні урядами розвинутих країн Інтернет для проведення закупівель — від публікації оголошень до опублікування результатів угод. Реалізація даного напряму може здійснюватися за допомогою B2G-торговельних майданчиків, на яких проводяться тендери чи аукціони.

G2В (government-to-business) — цей напрямок передбачає надання послуг державними органами бізнес-організаціям і включає: автоматизацію розрахунків за податками, сертифікацію, надання інформації з питань законодавства і права та ін.

Глобальна мережа Internet зробила електронну комерцію доступною для фірм будь-якого масштабу. Якщо раніше організація електронного обміну даними вимагала помітних вкладень в комунікаційну інфраструктуру і була під силу лише великим компаніям, то використання Internet дозволяє сьогодні вступити до лав "електронних торговців" і невеликим фірмам. Електронна вітрина в World Wide Web, скорочено, WWW дає будь-якої компанії можливість залучати клієнтів з усього світу. Подібний on-line бізнес формує новий канал для збуту - "віртуальний", майже не потребує матеріальних вкладень. Якщо інформація, послуги або продукція (наприклад, програмне забезпечення) можуть бути поставлені через Web, то весь процес продажу (включаючи оплату) може відбуватися в on-line режимі.

Під визначення електронної комерції підпадають не тільки системи, орієнтовані на Internet, але також і "електронні магазини", що використовують інші комунікаційні середовища. У той же час процедури продажу, ініційованих інформацією з WWW, але використовують для обміну даними факс, телефон тощо, можуть бути лише частково віднесені до класу електронної комерції. Відзначимо також, що, незважаючи на те, що WWW є технологічною базою електронної комерції, У ряді систем використовуються й інші комунікаційні можливості. Так, запити до продавця для уточнення параметрів товару або для оформлення замовлення можуть бути надіслані і через електронну пошту.

На сьогоднішній день домінуючим платіжним засобом при on-line покупках є кредитні картки. Однак на сцену виходять і нові платіжні інструменти: смарт-карти, цифрові гроші, мікроплатежі та електронні чеки.

Електронна комерція включає в себе не тільки on-line транзакції. До області, що охоплюються цим поняттям, необхідно включити і такі види діяльності, як проведення маркетингових досліджень, визначення можливостей та партнерів, підтримка зв'язків з постачальниками і споживачами, організація документообігу та ін Таким чином, електронна комерція є комплексним поняттям і включає в себе електронний обмін даними як одну зі складових.

В англійській мові це поняття прийнято позначати терміном “e-commerce”.

Термін “Internet-комерція” пропонується застосовувати у випадку, якщо в електронній комерції використовується лише глобальна мережа – Internet.

Електронна комерція, крім того, розглядається як складова таких більш широких понять, як електронний бізнес та електронна торгівля[250, с. 132].

У найменшому розумінні електронний бізнес можна визначати як повне або часткове перенесення бізнес-процесів у комп’ютерні мережі.

До “електронної торгівлі” належать:

· глобальний електронний маркетинг, зокрема просування традиційних товарів та послуг. Фахівці відзначають, що інтерактивність (здатність до діалогу) засобів масової комунікації уже сьогодні змінює парадигму рекламної справи і досліджень ринку;

· “електронна комерція”;

· “віддалені послуги”. Більшість послуг, пов’язаних із консультуванням, юридичною та бухгалтерською підтримкою та ін., можуть здійснюватися на відстані;

· “дистанційна робота”. У сфері нематеріального виробництва стає можливою організація “розподілених офісів”, в яких сумісно працюють люди, що перебувають у різних приміщеннях, містах і навіть країнах[148].