Етапи розвитку глобальної соціоекосистеми

Доісторичний період. У доісторичний період первісна людина існувала як невід’ємна частина екосистеми, що нічим не виділяється серед інших її компонентів і не складає якусь особливу її ланку. У цей період люди жили невеликими групами по 20-30 чоловік. Розмноження і повсюдне розселення людей гальмувалося низкою стимулюючих факторів, серед яких головну роль відігравали нестача їжі, хижаки, інші природні сили. Первісна людина як вид перебувала, головним чином, на 3-му поверсі трофічної піраміди (див. рис. 3) і порівняно дуже обмежено – на другому її поверсі.

Загальна рівновага екосистеми в до історичний період майже не порушується через діяльність людей. Причини більшості доісторичних криз та катастроф – це глобальні зміни клімату, геологічні та геокосмічні катастрофи; як приклад таких катастроф, можна назвати вимирання динозаврів. Результатом екологічних криз є великі зміни в екосистемах, поява і поширення маси нових видів рослин і тварин.

Людей і тварин об’єднує багато спільних рис:

- фізіологія;

- інстинкт збереження виду;

- прагнення до розширення ареалу;

- адаптація (здатність пристосовуватись до нових умов) та ін.

Проте є й істотні відмінності людини і тварини, перш за все, це:

- розум (самоусвідомлення);

- здатність до творчості;

- здатність до цілеспрямованих колективних дій, у тому числі до праці.

Завдяки цим визначальним здібностям людини її адаптивні можливості набагато перевищують можливості тварини. Людина не зравнянно швидше пристосовується до нових умов, оскільки адаптація відбувається не шляхом зміни видових ознак, а шляхом зміни поведінки. Швидка зміна умов існування людини спричиняє відповідну адаптивну зміну її способу життя, а отже у підсумку виникають не нові види, як у тварин, а лише нові етноси.

Додаткові здібності людини, а саме – здатність до цілеспрямованих колективних дій, вже в доісторичний період виявили її спроможність викликати екологічні кризи та катастрофи. Прикладами ентропогенних екологічних катастроф в доісторичну епоху є:

- винищення мамонтів;

- винищення стеллерової (морської) корови ескімосами.

Ранній історичний період і середньовіччя. У ранню історичну епоху відбувається самоусвідомлення людини, виділення себе з Природи і протиставлення себе останній. Наслідком самоусвідомлення Людини стали:

- виникнення великих спільнот людей – етносів;

- виникнення антропоцентричних релігій (іудаїзм, християнство, іслам).

У свою чергу, результатом появи етносів став перехід від кочового тваринництва до землеробства.

Таблиця 1.