Методи соціальної екології

Соціальна екологія, як і більшість наук, використовує кілька груп методів. Їх можна класифікувати за ступенем спільності та масштабами об'єктів їх застосування. Згідно з такою класифікацією їх можна розподілити на:

-всезагальні методи пізнання, тобто гносеологічні та методологічні настанови, на які орієнтується наука в цілому. До них відносять метафізичний та діалектичний методи;

-загальнонаукові, які застосовуються багатьма науками (методи спостереження, індукції та дедукції, синтезу та аналізу і т.п.);

-специфічно наукові - використовуються в рамках дослідження конкретного об'єкта пізнання.

Для соціальної екології, як інтегралыої науки, специфічно-науковим виступає ряд загальнонаукових методів, використання яких має специфічний або виключно необхідний характер. Такими є - системний, комплексний, соціально-екологічного моделювання та соціально-екологічного прогнозування.

Ці методи, слідом за структурою предмета, можна умовно розподілити на дві основні групи - ті, що переважно використовує теоретична соціоекологія, і ті, які використовує прикладна.

У першу чергу, як метод фундаментальних соціально-екологічних досліджень необхідно розглянути сuстемний метод, або як іноді його називають системний підхід або вимога. Він є адекватним теорії, яка відображає функціонування та розвиток такої складної системи, як «суспільство-природа».

Чим же визначається така його виключна важливість? Як відзначає німецький природодослідник А.Тіннеман: «На кожній вищій до попередньої сходинці в природі виявляється дія нових закономірностей, які не можна отримати простим сумуванням її окремих ланок Кожній, більш високорозвиненій системі притаманні нові, так звані «системні» риси, що притаманні і всім її ланкам, саме як ланкам системи. Ці риси зникають, як тільки ланка, якій вони були притаманні, вичленяється з існуючої цілісності. Отже, співтовариство підкоряється дії власних законів, які неможливо зрозуміти, навіть знаючи до найменших подробиць кожен з елементів даного співтовариства. Неможливо зрозуміти закономірності розвитку системи “суспільство-природа” навіть знаючи досконало закони розвитку суспільства і природи, оскільки вона підкоряється дії власних системних законів. Соціальна екологія розглядає природні об'єкти не самі по собі, а з позиції їх взаємовідносин з людиною, суспільством, як елементи оточуючого середовища, а суспільство, людська діяльність в ній беруться не самі по собі, а лише у їх взаємодії з природою.

Не менш важливим для теоретичної соціоекології є і комплекснuй метод (або комплексний підхід, вимога). Його значущість визначається комплексним характером досліджень об'єкта даної науки. В сучасній науковій літературі багато авторів під комплексним дослідженням розуміють вивчення 6агатоякісного об'єкта із застосуванням методів та засобів з інших, іноді не пов'язаних між собою наукових дисциплін. досить розповсюдженою є також точка зору, згідно з якою комплексний підхід нерозривно пов'язаний з міждисциплінарністю, і коли говорять про комплексний підхід то, як правило, мають на увазі взаємодію різноманітних дисциплін в ході наукового дослідження. Також важливо пам'ятати, що кожна з проблем, що вивчається соціальною екологією, може бути представлена як сукупність проблем і її вирішення вимагає вирішення всього комплексу питань.

Методи соціально-екологічного моделювання та прогнозування мають виняткову значущість для прикладної соціо­екології і будуть розглянуті в окремій лекції.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника