Вплив промислового виробництва на біосферу

Екологічна оцінка промислового виробництва базується на простих критеріях: розміри споживання відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів і рівень відходності з урахуванням небезпечності цих відходів для природного середовища та людини. Основну деградаційну дію стосовно природного середовища спричинюють відходи промислових підприємств. Існує самостійне поняття про промислове забруднення навколишнього середовища, яке набуло глобального характеру. Промисловим забрудненням називають надходження до навколишнього природного середовища різноманітних несприятливих для нього речовин, що є побічним результатом промислового виробництва. Промислове забруднення поділяється на такі основні форми:

1) забруднення атмосферного повітря пиловими і газоподібними викидами промислових підприємств;

2) забруднення водойм і підземних вод стічними промисловими водами, що містять спектр токсичних речовин;

3) забруднення ґрунту важкими металами та іншими шкідливими речовинами.

Промисловість створює помітне теплове забруднення приземного шару повітря внаслідок викиду до навколишнього середовища залишків тепла і відходних газів багатьох підприємств найрізноманітнішими способами. Так, для охолодження спрацьованої пари на ТЕС та АЕС використовують велику кількість води, яка створює теплове забруднення, підвищуючи температуру води в місцях стоку на 8-12°С. Загальновідомо, якої шкоди завдає високий рівень шумового забруднення, що створюється багатьма типами виробництв.

Відходність металургійної та хімічної промисловості найбільша. Виплавлення однієї чавунної відливки спричинює викид у навколишнє середовище 10-30 кг пилу, 200-300 кг чадного газу, 1-2 кг оксидів сірки та азоту, 0,15-1,5 кг фенолів та інших орга­нічних речовин і'З м³ стічних вод.

Під забрудненням ґрунтів розуміють збільшення концентрацій речовин, що містяться в ґрунті, вище граничне допустимого рівня, а також поява в ґрунтах будь-якої кількості невластивих їм речовин, визнаних шкідливими. Розрізняють шість ступенів забруднення ґрунтів (0-5) за ознакою зниження їх продуктивності, кількості виробленої біомаси, а за видами забруднень розрізняють чотири класи речовин-забруднювачів:

Ø фізичні,

Ø хімічні,

Ø біологічні,

Ø радіоактивні.

Речовини-забруднювачі потрапляють у ґрунт у вигляді складних органічних і неорганічних сполук, де потім розкладаються до простих елементів чи утворюють нові сполуки. У списки склад­них шкідливих речовин, що забруднюють ґрунти, внесено у світі більше 10 тис. найменувань. Це пов'язано з розвитком науки і техніки та з медико-біологічними дослідженнями токсичних, канцерогенних, патогенних і інших властивостей відомих і нових речовин. Переліки речовин, визнаних забруднювачами, і встановлені для них норми ГДК істотно відрізняються в різних країнах.

Граничне допустимі концентрації (ГДК) деяких важливих забруднювачів ґрунту наведені в табл.3.

Таблиця 11.3.

Санітарні нормидопустимих концентрацій хімічних речовин у ґрунті

Речовина	ГДК, мг/кг ґрунту
Рухливі форми
Кобальт	5,0
Фтор	2,8
Хром
Водорозчинна Форма
Фтор	10,0
Валовий вміст
Бенз(а)пірен	0,02
Ксилоли (орта-; п мета-,пара-)	0,3
Мишьяк	2,0
Відходи флотації	3000,0
вугілля
Ртуть	2,1
Свинець	32,0
Свинець + ртуть	20,0 + 10
Сірчані сполуки
елементарна сірка	160,0
сірководень	0,4
сірчана кислота	160,0
Стирол	0,1
Формальдегід	7,0
Хлорид калію	560,0
Хром	0,05
Ацетальдегід	10,0
Ізопропілен	0,5
суперфосфат

Високовідходні і транспортнісистеми. Так, у Канаді щорічно виливається в каналізацію або захороняється 240 млн. літрів спрацьованих масел. У світі лише 40% таких масел фГу^арка") йде на рециклінг або використовується як паливо, решта йде на відходи. Відходів промисловості в епоху науково-технічної революції стало так багато, що розвинені країни світу їх уже не можуть розміщувати на своїй території. У 1987 році із Західної Німеччини до НДР було вивезено 870 тис. т промислових відходів. У 1992 році Організація африканської єдності заборонила ввозити до держав Африки відходи з економічно розвинених країн. Здійснюються також спроби використовувати для складування або “переробки” відходів і територію України. Промисловість є найбільшим споживачем енергії. Головним чином, саме для її потреб велося спорудження велиних ГЕС. Ці промислові об'єкти викликають серйозні екологічні та соціальні порушення. ПІД водосховища відводяться вликі території часто досить цінних земель, на значних територіях піднімається рівень грунтових вод, відбувається переселення великої кількості населення та “перенесення” сіл і невеликих міст.

Найбільш поширені електростанції - ТЕС - сильно забруднюють атмосферу, при видобуванні палива для них шахтним або кар'єрним способом утворюються величезні відвали гірської породи. Багато проблем створюють АЕС. Екологічно небезпечне саме видобування урану і його переробка для отримання ядерного палива, не вирішена проблема захоронення відходів, а їх перевезення також небезпечне. Не розв'язано проблему демонтажу й консервації АЕС після закінчення терміну експлуатації, яка становить у середньому 30 років.

Науково-технічна революція привела людство до епохальних досягнень: з'явилися потужні комп'ютерні системи, радіо й телебачення стали загальнодоступними в усьому світі, людина освоїла найближчий космос. Але водночас науково-технічна революція, ігноруючи важливість збереження природного середовища для виживання людини, наблизила планету до глобальної екологічної кризи. Якщо в методах промислового виробництва не відбудуться докорінні зміни, то забруднення біосфери буде продовжуватись і здатність екосистем до самоочищення в певний момент виявиться вичерпаною.

Переважний вплив на забруднення природного середовища здійснюють підприємства металургійного комплексу, електроенергетичні, паливної і хімічної промисловості.

Практичйо всім галузям характерна низька забезпеченість очищення стічних вод, що скидаються у водойми.

Усе більш визначальну роль у погіршенні стану повітряного басейну великих міст відіграє дорожньо-транспортний комплекс, в якому викиди від пересувних і стаціонарних джерел складають більше 60% загального обсягу всіх викидів. Багато видів сучасних виробництв характеризуються утворенням токсичних рідких відходів, для яких відсутні задовільні технології очищення чи знешкодження, і, отже, потрібна дуже тривала ізоляція відходів від біосфери. Забезпечити таку ізоляцію на поверхні землі практично неможливо, особливо для великих обсягів відходів, що вимірюються мільйонами кубометрів і розташовані в різних ставках-накопичувачах, випарниках та інших подібних спорудах. Такі спорудження неминуче стають джерелами постійного чи епізодичного надходження відходів у підземні й поверхневі води прилеглих ділянок.

Значно більш безпечним в екологічному відношенні способом поводження з рідкими відходами є підземне поховання в глибокі водоносні горизонти платформних артезіанських басейнів. Такі горизонти містять, як правило, високомінералізовані підземні води, які не мають практичної цінності й надійно ізольовані від поверхні землі, поверхневих вод і прісних підземних вод верхньої частини земної кори, що використовуються для господарсько-питного водопостачання. Цей спосіб звертання з рідкими відходами надійно забезпечує тривалу (прогнозовану на багато тисяч років) ізоляцію відходів, що й визначає його екологічну безпеку.

Серйозну проблему являє специфіка багатьох галузей промисловості, і, як наслідок, потрібні індивідуальні підходи до вирішення природоохоронних завдань. Це характерно, наприклад, для підприємств оборонного комплексу, які здійснюють специфічний вплив на навколишнє середовище - забруднення ґрунтів залишками компонентів використаного ракетного палива, накопичення токсичного ракетного палива старих систем і запасів хімічної зброї, небезпека впливу на населення і навколишнє середовище радіохімічних і хімічних виробництв, а також підприємств, що випускають вибухові речовини.

Виробнича діяльність підприємств нафтодобування завдає такої шкоди навколишньому середовищу:

Ø вилучення земельних ресурсів для будівництва об'єктів нафтовидобутку, порушення і забруднення земель;

Ø викиди забруднюючих речовин в атмосферу, скидання в поверхневі і підземні води, а також на підстилаючу поверхню;

Ø вилучення з нафтою високомінералізованих супутних вод;

Ø поховання відходів буріння;

Ø аварійні розливи нафти.

Найбільш відчутний негативний вплив підприємств нафтовидобутку на атмосферне повітря.

Забруднюючими речовинами, що утворюються в процесі видобутку нафти, є вуглеводні (48% сумарного викиду в атмосферу), оксид вуглецю (33%), тверді речовини (20%).

Основними джерелами викидів в атмосферу в чорній металургії є: в агломераційному виробництві - агломераційні машини, машини для випалу котунів; дробильно-розмелене устаткування, місця розвантаження, навантаження і пересипання матеріалів, при виробництві чавуну і сталі - доменні, мартенівські і сталеплавильні печі, установки неперервного розливання сталі, травильні відділення, вагранкові печі чавуноливарних цехів.

За даними аерокосмічної зйомки сніжного покриву, зона дії підприємств чорної металургії простежується на відстані до 60 км від джерела забруднення.

Помітний вплив на зміну стану навколишнього середовища здійснює гідробудівництво.

Водоймища, створювані в результаті спорудження гребель електростанцій, регулюють річковий стік, знижують небезпеку Повеней і розвитку ерозії ґрунтів, поліпшують судноплавність рік, забезпечують постачання водою сільськогосподарських угідь, служать для рекреаційних та інших цілей.

Разом з тим запрудження рік і будівництво водоймищ нерідко приводять до негативних наслідків. Водоймища, особливо великі, впливають на зміну мікроклімату регіонів, де вони розташовані. При створенні великих водоймищ відбувається затоплення родючих земель і поселень. Гідроспоруди впливають на рівень ґрунтових вод, викликають нерідко засолення чи заболочування ґрунтів і зниження їх продуктивності. Затоплення водоймищами наземної рослинності найчастіше супроводжується її розкладанням, розвитком нових видів водної флори і фауни, приводить до евтрофікації водойм.

В енергетиці основними джерелами забруднення є теплові електростанції, виробництво енергії на яких супроводжується в першу чергу забрудненням атмосферного повітря.

Таким чином, незважаючи на спад виробництв, що продовжувався в останні роки, зниження обсягів забруднень, що утворюються на промислових підприємствах і відповідно надходять у повітря, водні об'єкти і ґрунти, не викликало адекватного зменшення техногенного навантаження на навколишнє середовище.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника