Сутність та призначення фінансового посередництва

Крім банківських установ, важливе місце у кредитних системах переважної більшості країн належить спеціалізованим кредитно-фінансовим інститутам, які в останні десятиліття набувають усе більшого розвитку та починають становити серйозну конкуренцію комерційним банкам на ринку фінансових послуг.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути — це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури.

Хоча спеціалізовані кредитно-фінансові інститути діють, як і банки, у різних секторах ринку позичкових капіталів, вони не вико­нують усіх основних банківських функцій, а найважливішою рисою, яка відрізняє їх від банківських установ, є вузька спеціалізація. За­конодавство багатьох країн світу чітко розмежовує сфери діяльності банків і небанківських установ, що значною мірою обумовлено істо­ричними особливостями розвитку виробництва і кредитної системи.

Об'єктивні передумови становлення й розвитку кредитно-фінан­сових інститутів пов'язані з необхідністю обслуговування тих сек­торів ринку позичкових капіталів, де необхідні спеціальні знання й особливі технічні прийоми і які з різних причин (наприклад, еконо­мічна невигідність або законодавча заборона) не обслуговуються комерційними банками. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститу­ти (в сучасному розумінні), як окрема ланка кредитної системи по­чали формуватися у XIX ст., хоча деякі характерні саме для них операції виконувались кредитними установами й раніше. У першій половині XX ст. значного розвитку набули страхові компанії, а піз­ніше — пенсійні фонди і кредитні спілки, які поступово почали за­ймати значні сектори ринку позичкових капіталів. Цей процес був зумовлений рядом об'єктивних причин. По-перше, економічне зрос­тання багатьох країн у післявоєнний період супроводжувалося зрос­танням доходів і заощаджень різних верств населення, а потреби їх використання з належним зиском зумовлювали потребу у відповід­них фінансових послугах. По-друге, зростання життєвого рівня на­селення та оптимізація структури виробничих витрат підприємств потребували створення ефективної системи соціального страхуван­ня та пенсійного забезпечення. По-третє, зростання обсягу операцій на ринку цінних паперів зумовлювало потребу у функціонуванні спеціалізованих фінансових посередників, що полегшують рух капі­талів в економіці та забезпечують довгострокове інвестування коштів.

Останнє є особливо важливим у процесі розвитку спеціалізо­ваних кредитно-фінансових інститутів та набуття ними сучасної ро­лі в економічній системі. їхня здатність акумулювати значні суми коштів на тривалі строки була однією з основних причин стимулю­вання урядами багатьох країн у післявоєнний період активного роз­витку тих кредитних установ, які здійснювали інвестиції для віднов­лення господарства. Після відновлення держава стимулювала інвес­тиційні процеси вже як такі, що пов'язані з потребами економічного зростання, підтримуючи важливу роль спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів. У розвинутих країнах такі інститути були створені самою державою з метою фінансування інвестицій у прові­дні галузі економіки, стимулювання зростання споживчого попиту, фінансування програм розвитку порівняно відсталих регіонів. При цьому участь держави полягала не лише у заснуванні спеціалізова­них кредитно-фінансових інститутів, а й у наданні урядових гаран­тій, а в окремих випадках і бюджетних субсидій на розвиток і роз­ширення операцій.

Основні напрями діяльності сучасних спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів пов'язані з акумуляцією заощаджень населення залученням коштів на вклади, випуском власних акцій, облігацій, продажем страхових полісів; кредитуванням певної сфери економіки, видів господарської діяльності, груп населення; наданням іпотечних кредитів; організацією пенсійного та соціального забезпечення насе­лення; здійсненням операцій із кредитної взаємодопомоги.

Нині в різних сферах діяльності працюють різні види спеціалізо­ваних кредитно-фінансових інститутів, функції і назви яких, а також обсяги й типи операцій, роль у кредитній системі та економіці, зна­чно різняться у різних країнах. Найбільш поширеними у розвинутих країнах видами спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди.