Не бери в пам'ять тих хто так любить тебе.
Краще крик їх затих бо це вбиває тебе.
Присвячено Б.Юрію нааватарку.
Дівчинка із голубими оченятами.
.
Чому таїш образу і не признаєшся.
Одним й тим самим ти питанням задаєшся
Оскільки винен ти твоя провина
Вона була ж ще зовсім як дитина
А ти розбестив все що звалось скомнота
В її душі жила лиш доброта
Для тебе міри вже тоді не існувало
Ти вбив усе що те дитя кохало
Ти бився поміж стінок віри
Але помста важливіша і не має міри
Вона така малеча вона така скромняшка.
Очі ніби клаптик неба і бліда мордашка
А ти вигнанець долі порушник доброти
А тобі всього доволі але не скромноти
Навіщо ти розбестив промінчик світла й тьми
Доброту закреслив і жив поміж людьми
А той промінчик щастя розбився серед гір
В душі було нещастя і злості не без мір
А чого добився лиш погубив життя
Тепер в собі закрився і згадував дитя
19.02.11
Я ухожу вдаль дали
И абратно меня прошу не зови
Я забитая теперь навсегда
Я хорошая кукла, но не твоя
И небыль за мной плачет
Я хочу, но не могу уйти, и что это значит
На небе рай там боли нет
Но я люблю боль и это не бред
Что же в душе тогда моей творится
Я не знаю, но чувствую, что что-то случится.
И каждый день я просыпаясь знаю
Что смерть свою я поджидаю.
Запам’ятай ту мить коли я помирала
Відчуй мій біль і пустоту
І зрозумій як я любила і страждала
І проклинала темноту.
Згадай як злість мене душила
Як кров лилась не мов ріка
Як я тобою дорожила
Як я була холодна і гірка.
Ти пам’ятай мої страждання
Нехай будуть тобі вони як слід
Про пам'ять про моє кохання
Яке готове вберегти тебе від бід
І не кляни мене за брехні і за те що дарувала
Не звинувачуй за життя що віддала тобі
Лиш пам’ятай як чисто й віддано кохала
І зло твоє забрала я собі
Я не змогла тобі дозволити померти
Бо пообіцяла що тебе я збережу
Так краще мене буде дано завмерти
Бо я дуже тобою дорожу.
А ти живи собі як жив
Прошу лиш без страждання
Можливо ти мене ніколи не любив
Але збережи моє кохання.
P/S «Дівчинка із голубими оченятами»
23.03.11
Забудь той реп він присвятив напевне іншій
Бо ти ж відкинула колись давним давно його
Можливо кращій або ж і набагато гіршій
Яка таки хотіла і добилася свого.
А ти ж бо відступилася забула
Хоча десь вглибині так боляче що все горить
Ну що тепер ти в дійсності відчула.
Невже тепер тебе так як колись його болить
І що тепер ти справді розумієш
Як побила ти його життя
Але сьогодні ти нічого вже не вдієш
Йо ти не потрібні і твої чуття
Звучить жорстоко але ти заслужила
На вирок і такий кінець
Тому що ти його колись так не любила