Виноски

Пояснення по окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою.

Нумерація виносок - окрема для кожної сторінки.

Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.

Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30 - 40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують за машинописного способу виконання звіту через один інтервал, за машинного способу - з мінімальним міжрядковим інтервалом.

Приклад: Цитата в тексті: «особливим різновидом електронного підпису є електронний підпис*…».

Відповідне подання виноски:

____________

*На противагу Закону України «Про електронний цифровий підпис» у ч. 3 ст. 207 ЦК України використовується термін «електронний числовий надпис», однак, як цілком вірно відмічається в літературі, це наслідок помилкового перекладу з англійської мови «elektronik digital signature».

6.10. Посилання на використані джерела та цитування

При написанні дипломної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали та запозичені результати досліджень, ідеї та висновки, які стали підґрунтям для проведення дослідження, окреслили проблемні питання, визначили завдання, мету та напрямки науково-дослідної роботи. Такі посилання дають змогу перевірити достовірність відомостей, що використані у дипломній роботі шляхом звернення до зазначених першоджерел, визначити повноту наукової розробки теми дослідження, отримати необхідну інформацію про вміння та навички студента використовувати ті чи інші методи наукового пізнання дійсності, а також з’ясувати ступінь самостійного опрацюваннямагістерської роботи. Посилання слід робити на останні видання публікацій. Найбільш ранні видання можна посилатися лише у випадках, коли наявний у них матеріал, не був включений до останнього видання або при проведеній ретроспективного історико-правового аналізу досліджуваних питань.

У випадках, коли використовуються відомості та матеріали з монографій, наукових статей, підручників, навчальних посібників або інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок першоджерела або номери ілюстрацій, таблиць, малюнків, які були запозичені із нього та використані в тексті дипломної роботи.

Посилання на першоджерела в тексті дипломної роботи слід робити за порядковим номером джерела зі списку використаних джерел, зазначаючи його у квадратних дужках. Наприклад, якщо порядковий номер джерела «48», а цитата взята зі сторінки 132 першоджерела, то посилання у тексті роботи буде мати наступний вигляд: «...Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін…» [48, с. 132].

Якщо, запозичені відомості одночасно знаходяться у декількох першоджерелах, то посилання буде виглядати наступним чином: «Документом, у якому втілюється воля сторін правочину може бути й така форма фіксації, як довіреність, ваучер, страхове свідоцтво» [85, с. 62; 21, с. 137].

У разі посилання загалом на джерело чи групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань, наприклад, «Теоретичні проблеми неплатоспроможності банку досліджувались у працях А. В. Бондаренка, Т. М. Кілічави, В. Д. Чернадчука, О. Ш. Чомахашвілі [26; 51; 90, 92]».

При посиланні на ілюстрації в дипломній роботі вказують порядковим номером ілюстрації. Наприклад: «рис. 1.2», а при посиланні на формули порядковий номер формули вказують в дужках, тобто: «... у формулі (2.1)».

Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело або для аналізу спірних положень, а також для критичного розгляду точок зору із якими не погоджується автор, які містяться у друкованих наукових працях обов’язково слід наводити цитати. Цитований текст має бути відтворений повно і чітко мовою або авторському чи професійному, надрукованому у фаховому виданні, перекладі, щоб уникнути перекручення висловленої автором думки (точки зору), скорочення наведених аргументів та адекватно відтворити зміст та смислове значення, що закладені автором у запозичену цитату.

Загальними вимогами до цитування є наступні положення:текст цитати повинен починатися та закінчуватися лапками та наводитися у тій граматичній формі, у якій він поданий у першоджерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку.

При цитуванні допускається пропуск слів, речень,абзаців без зміни авторського тексту, що позначається трьома крапками. Три крапки ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

Кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на першоджерело із якого воно запозичене.

При непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути граничне точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і обов’язково надавати відповідні посилання на першоджерела.

За необхідності підсилення акценту на певних словах цитати (наприклад, автор виділяє їх курсивом, підкреслює), то щодо них зазначається спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює підкреслені слова, ставиться дефіс і зазначаються ініціали автора дипломної роботи, а весь текст застереження вписується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (підкреслено нами – Д. І..), (курсив наш – Д.І.), (розбивка наша – Д.І.) і т. ін.