Волонтери як суб’єкти соціальної роботи з безпритульними та бездоглядними дітьми

План

1. Сутність волонтерства. Підходи до класифікації волонтерів.

2. Організаційні умови забезпечення роботи волонтерів з вихованцями притулку для дітей або центру соціально-психологічної реабілітації.

3. Методичні умови забезпечення роботи волонтерів з вихованцями притулку для дітей або центру соціально-психологічної реабілітації.

Матеріали лекції

Підгрунтям для розвитку волонтерства в Україні стали милосердя, бла­годійність, альтруїзм, гуманізм, небайдужість до сторонніх проблем, що було здавна характерним для українців.

Волонтер (від лат. - воля, бажання, від англ. - доб­ровільний, доброволець, йти добровільно) - це особа, яка за власним бажанням допомагає іншим. У багатьох словниках термін “волонтер” часто трактується як “особа, яка добровільно поступила на військову службу”. Нині волонтерство не пов’язане з військовою службою. Воно розвивається, орієнтуючись на на­дання допомоги усім, хто її потребує.

У Законі України “Про соціальні послуги” зазначається, що волонтер - це фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну неприбуткову та вмотиво­вану діяльність, що має суспільно корисний характер.

У світовій практиці найголовнішою ознакою волонтерства є те, що волонтер частину свого вільного (особистого) часу, сил, енергії, знань, досвіду добро­вільно (без примусу та вказівок “згори”) витрачає на здійснення діяльності, яка с: корисною людям і суспільству загалом.

Міжнародною експертною групою з питань волонтерства та соціального розвитку в 1999 році були визначені три характерні особливості волонтерської діяльності: діяльність миє бути неприбутковою; діяльність повинна бути добро* вільною, зг ідно і особистою волею індивідуума; діяльність повинна бути корис­ною кому-небудь, не тільки волонтеру, а й суспільст ву загалом.

Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим з різних причин. І Іо-псршс, як свідчить багаторічний досвід використання прані волонтерів, це ефективний спосіб вирішувати складні проблеми окремої люди­ни, суспільства та довкілля, які часто виникають на ґрунт і недост ат ньої турбо­ти про суспільне благо. По-друге, волонтерство приносить у соціальну сферу нові, як правило, творчі та сміливі ідеї щодо вирішення найгостріших і най­складніших проблем. Тому саме завдяки йому безвихідні, на перший погляд, ситуації знаходять своє вирішення. По-третє, волонтерство - це спосіб, за до­помогою якого кожний представник суспільства може брати участь у покра­щенні якості життя. По-четверте, це механізм, за допомогою якого люди мо­жуть прямо адресувати свої проблеми тим, хто здатний їх вирішити.

Існує чимало підходів до класифікації волонтерських груп. Умовно їх можна об’єднати за рядом ознак, представлених у таблиці 6.2.

Активний розвиток волонтерського руху спричинило створення цент рів со­ціальних служб для молоді. У період з 1997 року активно здійснюється підго­товка волонтерів до реалізації різних вузькоспеціалізованих програм, а саме: робота з безпритульними, соціально-педагогічна підтримка дітей та молоді з особливими потребами, консультування у службі “Телефон довіри”, просвітницька профілактична діяльність з найгостріших проблем -наркозалежності, ВІЛ/СНІДу, ІПСШ, тютюнокуріння та зловживання алкоголем тощо.

Поряд із державними організаціями, які залучають до діяльності волонтерів, починають створюватися громадські організації, метою діяльності яких є об’єд­нання та координація зусиль у справі сприяння розвиткові волонтерського руху в Україні та захисту законних інтересів своїх членів. Однією з перших таких організацій був Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”.

Волонтерська робота спрямована, як правило, на найболючіші проблеми, що існують в українському суспільстві. Типові види діяльності волонтерів у соціальній сфері - це догляд за хворими, людьми похилого віку та інвалідами, які перебувають удома і у спеціалізованих установах, догляд за вмираючими в хоспісах, робота з ув’язненими у в’язницях, колоніях і допомога їм після виходу з ув’язнення, робота з дітьми та молоддю в дитячих садках, школах, групах вільного часу, молодіжних клубах, допомога представникам етнічних меншин через консультування та відповідний супровід, допомога бездомним і безпри­тульним, збір коштів тощо.

З 2003 року Всеукраїнський громадський центр “Волонтер” за підтримки Дитячого Фонду Об’єднаних Націй - ЮНІСЕФ, Міністерства України у спра­вах сім’ї, молоді та спорту, Державного комітету України з виконання покарань реалізує проект “Попередження ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки середвихованців притулків та колоній для дітей України”. Спеціалістами і студентсь­кою волонтерською групою центру розроблено, апробовано, видано й поширено в цільовому середовищі: тренінговий модуль з підготовки працівників притулків для неповнолітніх України до здійснення профілактичної роботи “Профілактика ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки”; збірку інформаційних, методичних, ілю­стративних матеріалів для спеціалістів “Профілактика ВІЛ/СНІДу та ризикова­ної поведінки серед вихованців притулків для неповнолітніх”; збірку казок та оповідань до Програми занять з профілактики ВІЛ/СНІДу та ризикованої пове­дінки серед вихованців притулків у регіонах України; серію інформаційних бук­летів і плакатів (до 10 найменувань) з попередження ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки для вихованців притулків для неповнолітніх регіонів України; п’ять настільних ігор, спрямованих ни профілактику ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки.

Таблиця 6.2