Практичне заняття

Методики підготовки дитини до повернення в біологічну сім’ю

Питання до розгляду:

1. Генограма дитини, правила її складання та аналіз.

2. Екокарта як технологія оцінки спроможності родини до відновлення стосунків з дитиною.

Матеріали практичного заняття

Генограма як інструмент розуміння сімейних стосунків. Для того, щоб проаналізувати батьківський потенціал, сімейні та соціальні фактори, наочно представити наявні в кожній родині сімейні стосунки, часто використовується інструментарій під назвою “генограма”. Інформація, яка буде отримана у про­цесі складання генограми, сприятиме з’ясуванню можливості повернення ди­тини в біологічну сім’ю, визначенню найбільш важливих для дитини членів сім’ї та виявленню факторів, які можуть бути небезпечними для дитини (жорстоке поводження, насилля, фізичне покарання, приниження тощо).

Генограма - це форма запису сімейного родоводу, в якій за допомогою спеціальних умовних позначок фіксується інформація про всіх членів родини протягом декількох поколінь. Генограма є своєрідною картою стосунків між членами даної сім’ї впродовж багатьох поколінь; вона служить для ідентифі­кації позитивних взаємин, визначення сфер потреб.

Мета складання генограми дитини:

- збір інформації про сім’ю дитини (імена, прізвища, дати народжень, дати виникнення зв’язків, адреси, контакти й т. ін.);

- відомості про традиції в сім’ї дитини;

- зміцнення відчуття ідентичності, приналежності дитини;

- підвищення самооцінки;

- підготовка і пошук джерел для з’ясування причин, чому дитина залишилася без батьківського піклування;

- пошук осіб серед біологічної сім’ї, з якими можлива підтримка зв’язків дитини;

- вираження працівником поваги до минулого дитини, її сім’ї;

- зміцнення взаємин дитини з працівником;

- обговорення з дитиною теми, де дитина є найкращим експертом.

Створення генограми з дитиною надасть як фахівцеві, так і дитині багато

цінної інформації (особовий склад сім’ї, дати народжень, смертей, одружень, розлучень, вік і стать членів сім’ї). Уже сам пошук такого роду інформації за­безпечуватиме потребу дитини в приналежності до даної родини та формува­тиме її відчуття самоідентичності. Це також буде свідченням того, що фахі­вець, який працює з дитиною, поважає сім’ю дитини, цікавиться нею і визнає її важливою. Генограма показує структуру сім’ї та взаємини між її членами.

При складанні генограми варто пам’ятати, що однією з основних проблем більшості дітей, котрі перебувають у закладах соціального захисту, є розлучен­ня з сім’єю. У багатьох випадках дитина не розуміє причин розлучення із сім’єю, натомість розмова про сім’ю, на тему не тільки емоційно близьку дитині, але й таку, в якій вона добре орієнтується, буде для дитини значним полегшенням та підготовкою до розмови про почуття й потреби.

Слід наголосити, що виконання фахівцем спільно з дитиною генограми дає їй (дитині) можливість реалізувати своє право до самостановлення та вираження власних думок. Важливо створити таку атмосферу, коли дорослий є тільки ко­ординатором дій, що позитивно впливають на відновлення стосунків із сім’ю, а не арбітражним “діагностиком”, завдання якого - встановити той чи інший “діаг­ноз” сім’ї.

Інформація, зібрана під час створення генограми, може бути основою для аналізу потенціалу сім’ї щодо відновлення стосунків з дитиною, а також нагляд­ною картиною взаємостосунків родини.

Як виконати генограму? До початку складання генограми доцільно провес­ти бесіду з дитиною, а часом і не одну, яка з’ясує основні відомості про дитину: що відомо про батьків, інших родичів, наявність братів, сестер, їх вік тощо. Варто починати складання генограми саме із цих даних, поступово вибудовува­ти генограму, нотуючи інформацію, якої не вистачає. Крім документів та інфор­мації від дитини, заповнення генограми потребуватиме розмов із членами сім’ї, родичами чи знайомими дитини. Ось чому на виконання генограми потрібен певний період часу, який може тривати від одного тижня до місяця.

Особливу увагу варто звернути на сфери, де дані відсутні або вони оточені свого роду “ореолом таємниці”. Це можуть бути потенційні джерела конфліктів у сім’ї, про які варто знати, складаючи генограму. Проте говорити з дитиною про таке потрібно вкрай обережно, тому що це може бути неприємною темою для дитини і вона може просто “закритися”.

Крім того, генограма може показати працівнику притулку для дітей чи цен­тру соціально-психологічної реабілітації дітей, як саме в цій сім’ї передавалися деякі сімейні традиції: імена, які повторюються (наприклад, традиція синів на­зивати на честь дідів), чи існує певний родинний “сценарій” сімейного життя: кількість дітей, різниця у віці між дітьми, багатодітність, розлучення, взаємини між поколіннями чи, наприклад, професії, які передаються від покоління до по­коління.

Важливим елементом у генограмі буде також зазначення сімейних втрат (смерть, розлучення, зміна місця проживання), оскільки вплив втрат на цілу сімейну екосистему може бути дуже істотним. Складання генограми принагід­но дасть можливість працівнику з’ясувати емоційний стан дитини по відношен­ню до втрат, які пережила родина, визначити, на якому етапі “стежки втрат” перебуває дитина та чи потрібна їй професійна психологічна допомога по пере­живанню втрат.

Складаючи разом із дитиною генограму, варто також пам’ятати, що ми має­мо справу з приватною інформацією, яка стосується сім’ї дитини. Тому вико­нання генограми не повинно бути предметом групових занять. Дитина повинна бути впевнена, що інформація, надана нею працівнику притулку для дітей чи центру соціально-психологічної реабілітації дітей, не буде розголошена, а сама дитина не стане об’єктом для обговорення та глузувань.

Генограму слід малювати у спокійній атмосфері під час невимушеної роз­мови між фахівцем та вихованцем. Дитині має бути цікаво створювати свою генограму.

При складанні генограми бажано зібрати інформацію про всіх тих членів сім’ї, які живуть, і тих, що вже померли, які могли для дитини мати яке-небудь значення. Отож, як правило, генограма охоплюватиме не тільки батьків та се­стер чи братів, але й близьких і дальніх родичів з обох сторін - тіток, дядьків, дідусів, бабусь, двоюрідних родичів та ін. На генограмі діти можуть записува­ти багато додаткової інформації: адреси, номери телефонів, розміщувати фото­графії, сердечка біля осіб, які для них особливо близькі. Для вихователів та інших працівників соціальної сфери генограма є чудовим і легким у викорис­танні джерелом інформації про дану сім’ю.

Позначки, які використовуються в генограмі (див. Додаток А):

- Жінки в генограмі зображаються кружечками, а чоловіки - квадратиками. Ці символи підписуються іменами та датами народження людей.

- Лінія, що їх з’єднує, показує, що вони є чоловіком і дружиною (по горизонталі), або батьком і дитиною (по вертикалі).

- Дитину малюють на лінії, що йде прямо вниз від батьків.

- На верхньому рядку малюють батьків дитини. Якщо хтось із батьків уже помер, необхідно поставити на їх позначці хрест і дату смерті.

- Громадянський шлюб - пунктирною лінією по горизонталі.

- Розлучення - дві скошені лінії, які перекреслюють лінію шлюбу.

- Проживання окремо - одна скошена лінія, яка перекреслює родинні зв’язки.

- Символ, який позначає прийомну дитину, підписується датою народження та датою прийняття дитини в сім’ю.

- На генограмі можна відобразити ступінь тісних стосунків у сім’ї - слабкі зв’язки позначати додатково крупним пунктиром, тісні стосунки - додатковою лінією.

Для прикладу наводимо історію родини дитини та її генограму.

Історія родини Андрійка

В Андрійка є мати й батько. Вони одружені, більше дітей у них немає. Андрійко має бабусю і дідуся з боку матері, вони одружені й мають при­в'язаність до сім'ї. Дідусь Андрійка з боку батька помер у 1989 роиі. Мати батька Андрійка ще жива і підтримує зв язки із сім ’сю.

Обоє батьків Андрійка мають братів та сестер, які також спілкують­ся із сім’єю Андрійка.

При складанні генограми варто пам’ятати про те, що люди одного покоління мають бути позначені на одному рівні чи одній лінії. Наприклад: перша лінія - рівень покоління дідусів і бабусь Андрійка; друга-лінія батька, матері, їх братів

та сестер (тітки й дядьки Андрійка); третя - лінія самого Андрійка, його братів і сестер (рідних та двоюрідних, якщо б вони були).

Іноді для дослідження розвитку та виховання дитини в сім’ї, працівнику (пси­хологу) важливо буде знати черговість народження дитини - первісток, серед­ня дитина чи наймолодша, що також може бути позначено на генограмі.

Складання генограми складний тривалий і відповідальний процес, який має тривати в ході роботи з дитиною постійно. Генограма не може бути сталою, складеною один раз і назавжди, вона має доповнюватися новою інформацією відповідно до тих змін у житті дитини, що будуть відбуватися.

Екокарта як діагностичний інструментарій сім ’ї. Проаналізувати ото­чення дитини можна за допомогою ще одного діагностичного інструментарію, що має назву “екокарта”. Екокарта є своєрідною соціограмою, що показує взає­мостосунки між дитиною, її сім’єю та навколишнім середовищем, ставлення окремих членів сім’ї до таких зовнішніх систем, як родичі, друзі та їхні сім’ї, школа, лікарня, церква, робота та ін.; зв’язки між окремими елементами систе­ми. З огляду на це екокарта є хорошим інструментом для дослідження “життє­вої території дитини/сім’ї”. Так само, як при генограмі, будуючи екокарту, необ­хідно звернути увагу на можливі розгалуження, що можуть свідчити про якість взаємин між членами сім’ї, для збереження яких треба буде докласти багато енергії та зусиль. Для дитини екокарта має бути фотографією її життя, картою важливих осіб та дій.

У роботі з дитиною та її родиною варто використовувати такий важливий потенціал, як громада. Саме створена екокарта дасть можливість визначити оточення дитини й сім’ї, тобто громаду, яка здатна підтримати і допомогти їм справитися зі складною життєвою ситуацією.

Завдання екокарти - схематично зобразити зв’язки сім’ї з оточенням. Усі люди, організації або громади, які мають зв’язки із сім’єю, поєднуються з нею на екокарті лініями. Наприклад, неперервна лінія відображає сильні стосунки, пунктирна - слабкі, а переривчаста - стресові.

Кожний спеціаліст, який працює з дитиною та складає її екокарту, може вико­ристовувати свої додаткові позначки та відображення зв’язків і стосунків. Для наочності варто користуватися фломастерами чи маркерами різних кольорів.

Кола праворуч представляють ресурси громади, необхідні для добробуту і розвитку сім’ї (це можуть бути різноманітні державні та неурядові організації, лікарні, школи, дитячі садки тощо). За допомогою прямих, переривчастих або пунктирних ліній відображається характер зв’язку з ними. Кола праворуч унизу представляють “Працевлаштування і доходи”. Тут варто зазначити місце ро­боти, а також додаткові джерела доходів, наприклад соціальні виплати.

Остання група кіл позначає волонтерські організації, клуби, команди. Це може бути церква або громадські організації, куди входить сім’я. Якщо зв’язок із представленим колом стосується тільки одного члена сім’ї, проводиться лінія прямо до відповідного маленького кола. В іншому випадку - з’єднується з ве­ликим сімейним колом.

На екокарті позначаються також сімейні зміни та переміщення. Сюди мож­на віднести переїзд, нову роботу, нового члена сім’ї, нову потребу розвитку, роз­лучення, смерть або іншу втрату. Якщо екокарта сім’ї повна, то вона дасть можливість визначити важливі зв’язки родини, її потенціал, щоб підтримувати ці зв’язки. Цей факт слід брати до уваги, коли оцінюється спроможність батьків присвятити дитині час та зусилля, щоб задовольнити її потреби. З іншого боку, можна помітити, що ці зв’язки можуть бути як джерелом підтримки для сім’ї, так і перешкодою для родини виховувати дитину.

Складена екокарта може розглядатися як діагностичний інструментарій сім’ї, що поєднує в собі використання внутрішнього сімейного потенціалу, загально- родинної підтримки, допомоги громади. У Додатку Б наведений приклад скла­дання екокарти.

Під час цього практичного заняття можуть бути проведені вправи, пред­ставлені нижче.

Вправа “Ниточки” ^[10]

Мета: продемонструвати учасникам приклади втрат, яких може зазнавати дитина, котра потрапила в складні життєві обставини; надати можливість учас­никам пережити й усвідомити почуття, які виникають у разі втрат.

Час: 25 хв.

Ресурси: різнокольорові стрічки, бейджі або таблички з ролями (Дитина, Сім’я, Любов, Дім, Здоров’я, Освіта, Права, Віра та Надія, Майбутнє), марке­ри, ножиці.

Хід проведення:

Викладач вибирає із числа учасників 9 осіб, які отримують картки з ролями “Сім’я”, “Дім”, “Здоров’я”, “Любов”, “Віра”, “Надія”, “Майбутнє”, “Права”, “Освіта” та чекають, доки тренер запросить їх до участі у вправі. У центр кімнати стає учасник, який отримує табличку з написом “Дитина”.

Важливо наголосити, що учасник, який грає роль Дитини, має висловлюва­тися протягом вправи від імені саме дитини, а не дорослого.

Викладач починає розповідати історію, запрошуючи в певний момент увійти до кола відповідних учасників з ролями. У міру входження в коло кожен з них бере один кінець стрічки, запропонований тренером, а інший кінець стрічки має тримати “Дитина”. Таким чином поступово учасник з роллю “Дитина” опи­няється в колі, з’єднаний з іншими учасниками дії кольоровими стрічками.

Текст викладача: Зараз я розповім вам історію, створену на основі фактів, які мали місце в реальному житті.

Жила собі дівчинка. Вона росла щасливою дитиною. У неї були мама, тато, бабуся, дідусь, старший брат. У дівчинки була “Сім’я” (тренер вводить у коло учасника з роллю “Сім’я”, з’єднує його з “Дитиною”). Усі члени сім’ї дуже любили дівчинку, вона знала, що таке справжня “Любов” (тренер з’єднує “Ди­тину” з учасником “Любов”). Сім’я була забезпеченою і жила у великому світло­му “Домі” (наступна ниточка). Дівчинка росла цілком здоровою (наступна ни­точка - “Здоров’я”). Навчаючись у школі-гімназії, яка була однією з найкращих у місті, вона здобувала “Освіту” (наступна ниточка). Таким чином задовольня­лися “Права” маленької людини (наступна ниточка), дівчинка з “Надією” диви­лась у “Майбутнє” (фінальні ниточки).

Але так сталося, що майже протягом року відбулися значні зміни. Батько та старший брат дівчинки загинули в автокатастрофі. Мама не змогла впоратися з горем і почала випивати. Бабуся й дідусь, не витримавши таких бід, померли один за одним. Так у дівчинки не стало “Сім’ї” (тренер входить до кола та перерізає нитку “Дитина” - “Сім’я”). А разом з рідними дівчинка втратила й “Любов” близьких (тренер перерізає нитку “Дитина” - “Любов”). У дівчинки не стало “Дому” (тренер перерізає нитку), тому що мати продала його за бор­ги. Дівчинка разом з мамою опинилася на вулиці. Вона стала часто хворіти та втратила “Здоров’я” (тренер перерізає нитку). Дівчинка перестала ходити до школи (тренер перерізає нитку “Дитина” - “Освіта”). “Права” дівчинки не ви­конувалися (тренер перерізає нитку), оскільки поруч із нею не було дорослих, які б про неї піклувалися. Дівчинка перестала вірити (перерізається нитка з “Вірою”) у своє “Майбутнє” (тренер перерізає нитку). Лише слабкий промінець “Надії” жеврів у її душі (остання нитка, яка залишається нерозрізаною).

На даному етапі тренер ініціює зворотний зв’язок з учасниками рольової гри.

Запитання до “Дитини”:

- Що ти зараз відчуваєш?

- Яка втрата була найбільш важкою?

- Як ти зараз ставишся до навколишнього світу?

- Як ти думаєш, що чекає на тебе?

- Чи спроможна ти виявляти довіру?

Запитання до інших учасників:

- Що ви відчували, коли розрізали ниточки?

- Чи хотіли б ви щось сказати дитині?

- Що, на вашу думку, можна зробити в такій ситуації, щоб допомогти дитині?

До уваги викладача! Учасники мають проговорити всі можливі шляхи вихо­ду із ситуації, що склалася. Необхідно прослідкувати, щоб були названі: віднов­лення позитивних стосунків з біологічною родиною, усиновлення, розміщення дитини до сімейних форм виховання, влаштування в інтернатний заклад, та, якщо вік дитини близький до повноліття, підготовка її до майбутнього само­стійного життя.

Текст викладача: Перш за все “дитина вулиці” потрапляє у притулок для дітей чи центр соціально-психологічної реабілітації дітей.

Запитання викладача учасникам:

- Як ви думаєте, які ниточки можуть бути з’єднані у притулку для дітей?

- Хто саме та як допоможе дитині відновити втрачене?

- Що не може бути відновлене на цьому етапі?

Викладач у ході висловлювань учасників зв’язує стрічки. Наприклад, коли учасники говорять про можливість відновлення здоров’я дитини або продов­ження її освіти, зв’язуються ниточки “Дитина” - “Здоров’я” або “Дитина” - “Освіта” і т.д. Коли більшість стрічок будуть зв’язані, викладач ставить учас­никам запитання.

Запитання до “Дитини”:

- Чи безпечно тобі?

- Які твої відчуття?

- Чого тобі не вистачає?

- Чи відчуваєш ти поновлені зв’язки такими ж, якими вони були раніше?

- Яким для тебе був цей досвід?

- Чи є щось, що ти хотіла б сказати про все, що трапилось у твоєму світі за ці останні декілька хвилин?

Запитання до інших учасників:

- Що ви відчуваєте зараз?

Завершення обговорення:

- Як ми всі зараз почуваємося?

- Чи є щось, що група хотіла б сказати зараз Дівчинці або іншим учасникам вправи?

До уваги! Тренер повинен “зняти” з учасників ролі, повернути їх до відчуття власного “Я”, розмежувати ролі вправи від реальної дійсності кожного учасни­ка, особливо це стосується учасника, який був у ролі дитини. Необхідно бути готовим (при потребі) надати допомогу учасникам, аби вони могли вийти зі стану емоційного пригнічення.

Ми, зазвичай, визначаємо себе та інших людей через важливі стосунки й ролі. Наше життя структуроване діяльністю, яку ми виконуємо у зв’язку із цими ролями і стосунками. Якщо ми втрачаємо важливих людей або ролі, наше відчут­тя того, хто ми є, і того, як інші нас бачать, може серйозно постраждати. Наша вистава була трохи драматичною, але ж ми знаємо, що у своєму житті всі люди переживають серйозні зміни, пов’язані зі втратами.

Вузлики, які утворилися на зв’язаних стрічках символізують душевні рани дитини, які бажано максимально згладити, щоб продовжувати життя далі. Але важливо зазначити, що не варто намагатися ці вузлики взагалі “прибрати”, адже це минуле дитини, її “коріння”, історія її сім’ї - це те, що дитина має знати, прийняти і пам’ятати.

Список рекомендованої літератури:

1. Підготовка кандидатів у прийомні батьки та батьки-вихователі: Посібник тренера. Сьома сесія. Посилення сімейних зв’язків / За заг. ред. Г.М. Лактіонової. - К.: Наук. Світ, 2006.-С. 8-18.

2. Робочі матеріали до “Програми підвищення кваліфікації прийомних батьків та батьків-вихователів дитячих будинків дитячого типу” і Авт. кол.: Г.М. Лактіонова (керівник), Т.Ф. Алєксєєнко, О.А. Калібаба та ін. - Український фонд “Благополуччя дітей”, 2008. - С. 227-235.

3. Томаш Полковскі. Метод індивідуальних планів роботи з дитиною та родиною в умовах опікунсько-виховної установи. 2006. - С. 21-30