Шляхи запобігання професійному вигоранню / виснаженню

Питання до розгляду:

1. Що робити, якщо відчуваєш симптоми професійного вигорання?

2. Діагностика рівня професійного та емоційного вигорання.

3. Методи для відновлення емоційно-енергетичного балансу.

Матеріали практичного заняття

Що робити, якщо відчуваєш, що вказані симптоми тобі знайомі? Робити щось для того, аби позбавитися від причини професійного вигорання, а значить відновити емоційно-психологічний баланс.

Як його відновити?

1. Обмежити ступінь “робочої” турботи. Контролювати прояви своїх емоцій. Зробити це принципом - таким же, як щодня надягати на роботу чисту со­рочку.

2. Змінити (на якийсь час) рід діяльності. Наприклад, перейти до фізичної праці, попорпатися в саду, городі.

3. Урізноманітнити спектр діяльності: як фізичною працею, так і розумовою. Заняття спортом, читання книг допоможуть справитися з рутиною - ще однією причиною професійного вигорання.

4. Активна позиція. Коли, здавалося б, усі про тебе забули, і ти сам уже нічого не хочеш, дій від зворотного. Влаштуй галасливу вечірку, напечи пирогів, заспівай.

Звичайно, такі заходи підходять не тільки для того, щоб повернути дорог і для себе емоції, коли вигорання вже наступило, але і для профілактики профе­сійного вигорання.

У складні моменти непорозуміння з колегами, підопічними або рідними про­понуємо для роздумів соціальному педагогу ряд тверджень:

а) життя є ширшим та повнішим, ніж наші (навіть дуже мудрі) уявлення про нього. Яким багатим не здавався б нам особистий досвід і знання, життя може піднести завдання, для розв'язання яком) буде недостатньо багажу знань та стандартного набору наявних методі»; ₍

б) кожній людині цікаві, у першу чергу, її власні проблеми, переживання, дум­ки і т. д. Не варто дошкуляти за “перебільшений” інтерес до своєї особи. Якщо ж нам не хочеться постати перед оточуючими нав’язливими та язикатими, не­обхідно контролювати себе, не дозволяючи багато говорити про себе;

в) у людини є свобода волі: вона сама робить свій вибір, але сама ж і несе за них відповідальність. Однак серед множини варіантів, даних людині у вигляді виходу з важких життєвих ситуацій, тільки один сприяє духовному росту та розвиткові, але стає таким тільки за умови, що цей вибір зроблений добровільно та усвідомлено;

г) необхідно чітко усвідомлювати та розмежовувати і свої, і чиїсь проблеми, Тривога за близьких, довірених дітей іноді змушує брати на себе їх турботи, розв’язувати завдання. Однак спроби вирішувати за інших не приводить до бажаного результату, а цих інших позбавляють можливості розвиватися;

д) життя - багатоваріантне, тому не варто на чомусь зациклюватись. Всту­паючи весь час у нові стосунки з людьми, слід пам’ятати, що кожен на цьому світі йде своєю дорогою і ніхто не зобов’язаний відмовлятися від реалізації свого життя заради забаганок іншої людини;

ж) якщо ви всю зиму підгодовували птахів, то це ще не означає, що весною вони не пошкодять ваші посіви. Це стосується і людської вдячності. Не треба розраховувати на вдячність від дітей, бо вони, немов ті пташенята, ще не в змозі оцінити, що для них робить учитель. Розуміння приходить пізніше, коли вчителя вже немає поруч.

Організація відпочинку соціального педагога також має профілактичне зна­чення. У соціального педагога досить велика відпустка, тож можна, не завда­ючи шкоди сім’ї, один тиждень провести без знайомих і рідних, серед людей, які не знають, що це соціальний педагог. Це дає змогу проявитися іншим гра­ням особистості, не менш цінним ніж професійні якості.

Методика діагностики рівня емоційного вигорання (В.В. Бойко). Запи­тальник особистісний, призначений для діагностики такого психоло­гічного феномена, як “синдром емоційного вигорання”, що виникає в людини у процесі виконання різних видів діяльності, пов’язаних із три­валою дією ряду несприятливих стрес-факторів.

На думку автора, емоційне вигорання - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі дії. “Вигорання” - частково функціональ­ний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати й економно витрачати енер­гетичні ресурси. У той же час можуть виникати його дисфункціональні наслідки, коли “вигорання” негативно позначається на виконанні професійної діяльності та стосунків із партнерами.

Стимульний матеріал тесту складається з 84 тверджень, до яких той, кого випробовують, повинен висловити своє відношення у вигляді однозначних відпо­відей “так” чи “ні". Методика дозволяє виділити наступні 3 фа зи розвитку стресу: “напруга”, “резистспція”, “виснажспня”.

Для кожної зі вказаних фаз визначені провідні симптоми “вигорання”, роз­роблена методика кількісного визначення ступеня їх виявлення. Нижче приво­диться перелік симптомів, характерних для різних стадій розвитку “емоційного вигорання”.

“Напруга ”

Переживання психотравмуючих обставин; незадоволеність собою;

“загнаність у клітку”; загнаний у клітку звір? тривога і депресія.

“Резістенція ”

Неадекватне емоційне вибіркове реагування; емоційно-етична дезорієнтація; розширення сфери економії емоцій; редукція професійних обов’язків.

“Виснаження ”

Емоційний дефіцит; емоційна відстороненість; особова відстороненість (деперсоналізація); психосоматичні і психовегетативні порушення.

Інструкція. Перевірте себе. Якщо ви є професіоналом у якій-небудь сфері взаємодії з людьми, вам буде цікаво побачити, якого рівня психологічний захист у вас сформувався у формі емоційного вигорання. Читайте думки і відповідай­те “так” чи “ні”. Візьміть до уваги, що якщо у формулюваннях запитальника мова йде про партнерів, то маються на увазі суб’єкти вашої професійної діяль­ності - підопічні, клієнти, замовники, що вчаться, та інші люди, з якими ви щод­ня працюєте.

Стимульний матеріал:

1. Організаційні недоліки на роботі постійно примушують мене нервуватися, переживати, напружуватися.

2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар’єри.

3. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності (займаю не своє місце).

4. Мене турбує те, що я почав гірше працювати (менш продуктивно, менш якісно, повільніше).

5. Теплота взаємодії з партнерами дуже залежить від мого настрою - хоро­шого або поганого.

6. Від мене як від професіонала мало залежить благополуччя партнерів.

7. Коли я приходжу і роботи додому, то якийсь час (години 2-3) мені хочеть­ся побути самому, щоб зі мною ніхто не спілкувався. ¹

8. Коли я відчуваю втому або напругу, то прагну скоріше вирішит и проблеми партнера (скоротити взаємодію).

9. Мені здасться, що емоційно я не можу дати партнерам того, що вимагає 11 рофес і й и и й обо в⁵ язок.

10. Моя робота притупляє емоції.

11. Я відверто втомився від людських проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.

12. Буває, я погано засинаю (сплю) із-за переживань, пов’язаних з роботою.

13. Взаємодія з партнерами вимагає від мене великої напруги.

14. Робота з людьми приносить все менше задоволення.

15. Я змінив би місце роботи, якби випала така нагода.

16. Мене часто турбує те, що я не можу належним чином надати партнерові професійну підтримку, послугу, допомогу.

17. Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою на ділові кон- такти.

18. Мене дуже засмучує, якщо щось не клеїться в стосунках з діловим парт­нером,

19. Я настільки втомлююся на роботі, що вдома прагну спілкуватися якомо­га менше.

20. Із-за браку часу, втоми або напруги часто приділяю увагу партнерові ₄ менше, ніж належить.

21. Іноді звичайні ситуації спілкування на роботі викликають роздратування.

22. Я спокійно сприймаю обґрунтовані претензії партнерів.

23. Спілкування з партнерами спонукало мене сторонитися людей.

24. При згадці після роботи про деяких колег або партнерів у мене псується настрій.

25. Конфлікти або розбіжності з колегами забирають багато сил і емоцій.

26. Мені все важче встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами.

27. Обстановка на роботі мені здається дуже важкою, складною.

28. У мене часто виникають тривожні очікування, пов’язані з роботою: щось повинно трапитися, як би не допустити помилки, чи зможу зробити все, як тре­ба, чи не скоротять і тому подібне.

29. Якщо партнер мені неприємний, я прагну обмежити час спілкування з ним або менше приділяти йому уваги.

30. У спілкуванні на роботі я дотримуюся принципу: “не роби людям добра, не отримаєш зла”.

31. Я охоче розповідаю домашнім про свою роботу.

32. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається па результа­тах роботи (менше роблю, знижується якість, трапляються конфлікти).

33. Деколи я відчуваю, що треба проявити до партнера емоційну чуйність, але не можу.

34. Я дуже переживаю за свою роботу.

35. Партнерам по роботі віддаєш уваги і турботи більше, ніж отримуєш від них вдячності.

36. При думці про роботу мені зазвичай стає зле: починає колоти в області серця, підвищується тиск, з’являється головний біль.

37. У мене хороші (цілком задовільні) стосунки з безпосереднім керівником.

38. Я часто радію, побачивши, що моя робота приносить користь людям.

39. Останнім часом (або як завжди) мене переслідують невдачі в роботі.

40. Деякі аспекти (факти) моєї роботи викликають глибоке розчарування, засмучують.

41. Бувають дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж зазвичай.

42. Я розділяю ділових партнерів (суб’єктів діяльності) гірше, ніж зазвичай.

43. Втома від роботи призводить до того, що я прагну скоротити спілкуван­ня з друзями і знайомими.

44. Я зазвичай виявляю цікавість до особи партнера, окрім того, що сто­сується справи.

45. Зазвичай я приходжу на роботу зі свіжими силами, у хорошому настрої.

46. Я іноді ловлю себе на тому, що працюю з партнерами без натхнення в душі.

47. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимоволі ба* жаєш їм чого-небудь поганого.

48. Після спілкування з неприємними партнерами у мене буває погіршення фізичного або психічного самопочуття.

49. На роботі я відчуваю постійні фізичні або психологічні перевантаження.

50. Успіхи в роботі надихають мене.

51. Ситуація на роботі, у якій я опинився, здається мені безвихідною (майже безвихідною).

52. Я втратив спокій із-за роботи.

53. Впродовж останнього року була скарга (були скарги) на мою адресу з боку партнера(ів).

54. Мені вдається берегти нерви завдяки тому, що багато чого з того, що відбувається з партнерами, я не брав близько до серця.

55. Я часто з роботи приношу додому негативні емоції.

56. Я часто працюю через силу.

57. Раніше я був чуйнішим і уважнішим до партнерів, ніж тепер.

58. У роботі з людьми керуюся принципом: не витрачай нерви, бережи здо­ров'я.

59. Іноді йду на роботу з тяжким почуттям: як усе набридло, нікого не бачи­ти б і не чути.

60. Після напруженого робочого дня я відчуваю нездужання.

61. Контингент партнерів, з яким я працюю, дуже важкий.

62. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я витрачаю.

63. Якби мені пощастило з роботою, я був би щасливіший.

64. Я у відчаї через те, що на роботі у мене серйозні проблеми.

65. Іноді я поступаю зі своїми партнерами так, як не хотів би, щоб поступали зі мною.

66. Я засуджую партнерів, які розраховують на особливу поблажливість та увагу.

67. Найчастіше після робочого дня у мене немає сил займатися домашніми справами.

68. Зазвичай я кваплю час: швидше б робочий день кінчився.

69. Стани, прохання, потреби партнерів зазвичай мене щиро хвилюють.

70. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає від чу- і| жнх страждань і негативних емоцій. і

71. Робота з людьми (партнерами) дуже розчарувала мене.

72. Щоб відновити сили, я часто вживаю ліки.

73. Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко.

74. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю через обставини.

75. Моя кар’єра склалася вдало.

76. Я дуже нервуюся із-за всього, що пов’язане з роботою.

77. Деяких зі своїх постійних партнерів я не хотів би бачити й чути.

78. Я з прихильністю ставлюся до колег, які повністю присвячують себе людям (партнерам), забуваючи про власні інтереси.

79. Моя втома на роботі зазвичай мало позначається (ніяк не позначається) па спілкуванні з домашніми і друзями.

80. Якщо випадає нагода, я приділяю партнерові менше уваги, але так, щоб він цього не помітив.

81. Мене часто підводять нерви під час спілкування з людьми на роботі.

82. До всього (майже до всього), що відбувається на роботі, я втратив інте­рес, живе відчуття.

83. Робота з людьми погано вплинула на мене як на професіонала -зробила злим, нервовим, притупила емоції.

84. Робота з людьми явно підриває моє здоров’я

Розробником тесту ттосована ускладнена схема підрахунків результатів тестування. Кожен варіант відповіді заздалегідь був оцінений експертами пси­ною кількістю балів, які указуют ься в “ключі". Це зроблено тому, що ознаки, включені в симптом, мають різне значення у визначенні його тяжкості. Макси­мальну оцінку - 10 балів отримала від експертів ознака, найбільш показова для даного симптому.

Існує три ступені системи отримання показників: кількісний розрахунок ни- раженості окремого симптому, підсумовування показників симптомів по кожній із фаз “вигорання”, визначення підсумкового показника синдрому “емоційного вигорання” як сума показників усіх 12-ти симптомів. Інтерпретація ґрунтуєть­ся на якісно-кількісному аналізі, який проводиться шляхом порівняння резуль­татів усередині кожної фази. При цьому важливо виділити, до якої фази форму­вання стресу відносяться домінуючі симптоми і в якій фазі їх число є найбіль­шим.

Таким чином, оперуючи смисловим змістом і кількісними показниками, підра­хованими для різних фаз формування синдрому “вигорання”, можна дати дос­татньо об’ємну характеристику особи і що, на думку автора, не менш важливо, накреслити індивідуальні заходи профілактики і психокорекції.

Обробка даних. Відповідно до “ключа” здійснюються наступні під­рахунки:

1. Визначається сума балів окремо для кожного з 12 симптомів “вигорання" з урахуванням коефіцієнта, вказаного в дужках. Так, наприклад, по першому симптому позитивна відповідь на питання № 13 оцінюється в 3 бали, а негатив­на відповідь на питання № 73 оцінюється в 5 балів і так далі кількість балів підсумовується і визначається кількісний показник вираженості симптому.

2. Підраховується сума показників симптомів для кожної із 3-х фаз форму­вання “вигорання”.

3. Визначається підсумковий показник синдрому “емоційного вигорання" сума показників усіх 12-ти симптомів.

Ключі

“Напруга ”

Переживання психотравмуючих обставин: +1(2), +13(3), +25(2), -37(3), +49(10),+61(5), -73(5)

Незадоволеність собою: -2(3),+14(2),+26(2)-38(10),-50(5),+62(5) +74(3)

“Загнаність у клітку”: +3(10), +15(5), +27(2), +39(2), +51(5), +63(1), -75(5)

Тривога і депресія: +4(2), + 16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3)

“Резістенція”

Неадекватне емоційне виборче реагування: +5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2),+65(3),+77(5)

ЕмоімЧіно-етичнадезоріпітація: 4 6(10), -18(3), 130(3), 142(5), 454(2), * 66(2), - 78(5)

Розширення сфери економії емоцій: 47(2), +19(10), -31(20), +43(5), +55(3), 467(3),-79(5)

Редукція професійних обов’язків: +8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), і 80(10)

“Виснаження”

Емоційний дефіцит: +9(3), +21(2),+33(5) -45(5), +57(3), -69(10),+81(2) Емоційна відстороненість: +10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10) Особова відстороненість (деперсоналізація): +11(5), +23(3), +35(3), +47(5),

59(5), +72(2), +83(10)

Психосоматичні і психовегетативні порушення: +12(3), +24(2), +36(5),+48(3) і 60(2),+72(10),+84(5)

Інтерпретація результатів. Запропонована методика дає докладну кар­тину синдрому “емоційного вигорання”. Насамперед треба звернути увагу на окремо взяті симптоми. Показник вираженості кожного симптому коливається и межах від 0 до 30 балів:

9 і менш балів - симптом, що не склався;

10-15 балів - симптом, що складається;

16 -20 балів - симптом, що склався.

20 і більше балів - симптоми з такими показниками відносяться до домінуючих у фазі або в усьому синдромі емоційного вигорання. Подальший крок в інтерпретації результатів опитування - осмислення по­казників фаз розвитку стресу - “напруга”, “резистенция” і “виснаження”. У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Проте зіставлення балів, отриманих для фаз, є неправомірним, бо не свідчить про їх відносну роль або внесок у синдром. Річ у тому, що вимірювані в них явища істотно різні: реакція на зовнішні і внутрішні чинники, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно судити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася більшою чи меншою мірою:

36 і менш балів - фаза не сформувалася;

37-60 балів - фаза у стадії формування;

61 і більш за бали - фаза, що сформувалася.

У психодіагностичному висновку висвітлюють наступні питання:

· які симптоми домінують;

· якими симптомами, що склалися і стали домінуючими, супроводиться “виснаження”;

· чи з’ясовне “виснаження” (якщо воно виявлене) чинниками професійної діяльності, що увійшли до симптоматики “вигорання”, або суб’єктивними чинниками; який симптом (які симптоми) понад усе обтяжують емоційний стан особи;

· у яких напрямах треба виливати на обстановку в професійному колективі, щоб знизити нервову напругу;

· які ознаки та аспекти поведінки самої особи підлягають корекції, щоб емоційне “вигорання” не завдавало шкоди їй, її професійній діяльності та партнерам.

·

Список рекомендованої літератури:

1. Бойко В. В. Знергия змоций в общении: взгляд на себя и на других. ~ М., 1996. 238 с.

2. Климов Е.А. Психология профессионального самоопредсления. - Ростов-на- Дону.: Фенікс, 1996.

3. Леман Г. Практическая физиология труда. - М.: Медицина, 1967.

4. Робертс Г. А. Профилактика вьігорания // Обзор современной психиатрии. 1998. * №1.-С. 39-46.

5. Ронгинская Т.И. Синдром вьігорания в социальньїх профессиях // Психол. жури. 2002. - Т. 23. - № 3. - С. 85-95.

6. Форманюк Т.В. Синдром “змоционального” сгорания как показатель профессиональной дезадаптации учителя // Вопр. психол. -1994. - №6. С. 57 63.

Програма

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ СЛУЖБ У СПРАВАХ ДІТЕЙ, ПРИТУЛКІВ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЦЕНТРІВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ ЩОДО НАДАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ДОПОМОГИ БЕЗДОГЛЯДНИМ І БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Тематичний план

№ п/п	Назва модулів і тем	Всього	Види занять
Лекції	Практичні	Самостійна робота
Модуль 1. Державна політика України щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей
1.	Бездоглядність та безпритульність як деструктивний соціальний феномен				-
2.	Нормативно-правова основа реалізації державної політики щодо попередження бездоглядності та безпритульності дітей			-
3.	Інституційне забезпечення профілактики бездоглядності та безпритульності дітей і реабілітації “дітей вулиці”			-
Модуль 2. Організаційні засади роботи служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей
1.	Етичні норми роботи фахівця соціальної сфери, його переконання і складові професійної компетентності		-		-
2.	Напрями та зміст діяльності притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей		-
3.	Взаємодія в інтересах дітей			-
4.	Робота в команді: значення, створення, координація		-
Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей
1.	Характеристика вихованців притулків для дітей і центрів соціально-психологічної реабілітації дітей
2.	Ведення випадку як основний різновид технології роботи з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах			-	-
3.	Адаптація дитини в умовах закладу соціального захисту			-	-
4.	Встановлення контакту з дитиною
5.	Виявлення ознак жорстокого поводження та насильства щодо дитини				-
6.	Оцінка потреб дитини та її сім'ї як ключовий етан роботи в закладі соціального захисту
7.	Прогнозування і планування роботи з вихованцем		-
8.	Індивідуальні та групові форми й методи роботи в притулках для дітей і центрах соціально- психологічної реабілітації				-
Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей та центрів соціально- психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок
1.	Сутність і зміст реабілітаційної роботи з дітьми в закладах соціального захисту			-	-
2.	Специфіка й методики роботи з різними групами вихованців притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей
3.	Формування культури статево-рольових стосунків у вихованців притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей
4.	Формування трудових навичок у вихованців притулків для дітей та центрів соціально- психологічної реабілітації дітей		-		-
5.	Використання інтерактивних методів у програмах із формування здорового способу життя серед вихованців притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей				-
Модуль 5. Підготовка дитини до зміни середовища та самостійного життя
1.	Методики підготовки дитини до життєвих змін			-
2.	Підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю
3.	Влаштування дитини до сімейних форм виховання				-
4.	Влаштування дитини в заклад інтернатного типу		-
5.	Сприяння працевлаштуванню/професійному навчанню дітей			-
Модуль 6. Впровадження інноваційних технологій роботи з бездоглядними та безпритульними дітьми
1.	Вулична соціальна робота, робота мобільних бригад			-	-
2.	Залучення батьків, родичів до роботи з дитиною задля забезпечення її потреб, прав
-3.	Використання арт-терапії у роботі з дітьми з метою їх успішної реабілітації				-
4.	Залучення волонтерів до роботи з безпритульними та бездоглядними дітьми			-
Модуль 7. Профілактика професійного “вигорання” / виснаження працівників служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей				-
1.	Синдром “вигорання” / виснаження: загальна характеристика			-	-
2.	Шляхи запобігання професійного “вигорання” / виснаження		-		-
Всього