Допомога малозабезпеченим

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям — це щомісячна виплата, що надається малозабезпеченим сім'ям, у яких з поважних або незалежних від них причин се­редньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для сім'ї. Вона ви­плачується у грошовій формі у розмірі, що залежить від вели­чини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Метою призначення цієї допомоги є матеріальна підтрим­ка малозабезпечених сімей або одиноких малозабезпечених осіб.

Право на допомогу, а також її розміри визначаються з ура­хуванням гарантованого рівня забезпечення прожиткового мінімуму, який визначено законом України про Державний бюджет на поточний рік. При цьому сукупний дохід сім'ї визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверд­жена наказом Мінпраці та соціальної політики, Мінеко­номіки, Мінфіну, Держкомстату, Державного комітету молодіжної політики спорту і туризму України від 15 листо­пада 2001 р.¹

Призначення цієї допомоги регулюється Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», прийнятим 1 червня 2000 р.²

Суб'єктом призначення цієї допомоги є малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України. її розмір визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї, встановленим на відповідний період, та її середньо­місячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 % прожиткового мінімуму для сім'ї.

Розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму³. При цьому По­рядком призначення і виплати державної соціальної допомо­ги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р., встановле­но, що для кожної дитини, яка входить до складу малозабез­печеної сім'ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 %, а для кожної дитини, яка утримується матір'ю (батьком, усиновителем), яка не перебуває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації наро­джень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), — на 20 %.

Законом України «Про статус гірських населених пунк­тів» від 15 лютого 1995 р. передбачено, що громадянам, які отримали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірсько­го, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшуєть­ся на 20 %.

При невиконанні умов призначення і виплати цієї допомо­ги розмір її може бути зменшений. Призначена соціальна до­помога зменшується до 50 % її розміру у разі невикористан­ня сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.

У разі повторного подання інформації про відсутність до­ходів у працездатних осіб, які належать до складу сім'ї (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічно­го віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку ЛКК, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років та особами, які досягли 80-річного віку; осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інфор­мацією центрів зайнятості не порушують законодавства про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню), а також якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, розмір соціальної допомоги поступово зменшується при кожному наступному зверненні за її призначенням.

Соціальна допомога може призначатися без зменшення її розміру на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій. Рішення про призначення соціальної допомоги у таких випадках приймається на під­ставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

У разі зменшення доходів сім'ї розмір соціальної допомо­ги може бути перерахований з місяця подання заяви упов­новаженим представником сім'ї до закінчення строку при­значення. У разі затвердження нового рівня забезпечення прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги перера ховується без звернення уповноваженого представника сім'ї.

Така допомога призначається на 6 місяців. Одиноким осо­бам, які за результатами медико-соціальної експертизи ви­знані непрацездатними і не мають інших джерел існування (не отримують доходів, крім доходів від особистого селянсь­кого господарства), вона може бути призначена на весь строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які до-сягли 65-річного віку і не мають інших джерел існування за тих самих умов, соціальна допомога може бути призначена довічно.

Соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем реєстрації (фактичного проживання) уповноваженого пред­ставника сім'ї державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку або перераховується на особовий рахунок уповнова­женого представника сім'ї в банку за його вибором.

У разі смерті уповноваженого представника сім'ї невипла-чена за його життя соціальна допомога може бути виплачена за заявою однієї з повнолітніх дієздатних осіб, зазначених у довідці про склад сім'ї, або опікуна (піклувальника) дітей віком до 16 років, або особи, визнаної недієздатною в уста­новленому порядку.

Законодавством встановлено випадки, коли у наданні цієї допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена. Це зокрема відбувається у випадках, коли:

— працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють і не визнані у встановленому порядку безробітними, не слу­жать, не вчаться за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребу­ють консультативної комісії, але не більше ніж до досягнен­ня ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років, також за особами, які досягли 80-річного віку);

— з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу про­тягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує у десять разів вели­чину прожиткового мінімуму для сім'ї;

—у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та до­датково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

—у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами І та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею 0,6 га, крім ви­падків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід;

— сім'єю навмисне подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; довідку про склад сім'ї; декларацію про доходи та майно; довідку про наявність та розмір земельної частки (паю).

До складу сім'ї, що звертається за призначенням соціаль­ної допомоги, належать чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти, які навчаються у ви­щих навчальних закладах І-ГУ рівнів акредитації та про­фесійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитин­ства І та II груп або інвалідами І групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одиноким інвалідом І групи і здійснює догляд за ним. До складу сім'ї не належать особи, які перебувають на повно­му державному утриманні.

Рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом праці та соціально­го захисту населення протягом 10 календарних днів. Відпо­відно до Порядку відмови в наданні державної соціальної допомоги, припинення виплати та зменшення розміру призначеної державної соціальної допомоги, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2000 р. у разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган праці та соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваже­ного представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Рішення про відмову у призначенні допомоги малозабез­печеним може бути оскаржено до вищого органу виконавчої влади або до суду.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допо­моги малозабезпеченим сім'ям здійснюється за рахунок субвенцій з державного до місцевих бюджетів.